Ukrainica

Author: Editor

  • Оцифровані записи гурту “Іска” тепер можна набути в ITunes та АmazonMusic

    Оцифровані записи гурту “Іска” тепер можна набути в ITunes та АmazonMusic

    Всі три звукозаписи вокально-інструментального ансамблю „Іскра“, які вийшли з друку майже 30 років тому, недавно перевидано у виді цифрового завантаження. Тепер ці звукозаписи можна набути у таких сервісах, як iTunes, Amazon Music, CD Baby, Spotify та Google Play. Рівнож, поодинокі пісні „Іскри“ можна прослухати на YouTube.

    За час свого існування (1977-1986), нью-йоркська „Іскра“, була одна з найпопулярніших та впливових українських танцювальних оркестр у північній Америці. Від Нью-Йорку до Лос Анджелес, та від Монтреалю до Едмонтону, „Іскра“ постійно виповнювала забавові залі та фестивальні приміщення уболівальниками музики „Іскри“. Обширний та різноманітний репертуар ансамблю черпав з українського фолькльору, української естради, та включав композиції членів „Іскри“.

    Перша довгограйна платівка ансамблю („Іскра“, 1979) стала експонатом типового репертуару, який прозвучав би на забавах „Іскри“ – від сентиментального танґо „Гей Га“ Веселовського, до естрадного шедевру „Три Трембіти“ Скорика, до авторських пісень членів ансамблю Олеся Кузишина („Ти Моя“, „Сумерк“) та Ярослава Палилика („Спомини Літа“). Відмінні в „Іскри“ своєрідні обробки українських народних пісень, та спів на три голоси.

    Наступна довгограйна платівка „Іскри“ („Зустріч Світанку“, 1981) прозраджує намагання ансамблю збагатити свою звукову палітру, користуючись до більшої міри тонозводниками (синтезаторами) та електронними ефектами („Козак“, „Мамо“ та „Люди“). За те, „Іскра“ не відхиляється від свого вокального стилю, ані від обробок народних пісень, якими відрізняється від своїх сучасників. Поруч народних та естрадних пісень, на платівці записані чотири авторські пісні членів ансамблю Олеся Кузишина („Іскра“, „Дай Мені Серце“ та „Люди“) та Ярослава Палилика („Козак“).

    Останній звукозапис „Іскри“, це короткограйна платівка „Мандрівка по Україні“ (1983). До певної міри, це найбільш амбітний проєкт ансамблю, а саме, музична подорож по Україні, з поясненням в українській та англійській мові. Дана частина Україна зображена відповідною музикою, а пояснення виголошені членами ансамблю у двох мовах. Олеся Кузишина пісня, „Вкраїно Моя Чарівна“, служить початком і заключенням подорожі.

    Прем’єра „Мандрівки“ відбулася в липні 1983-го р., підчас виступу „Іскри“ на Фестивалю Молоді на Верховині у Ґлен Спей, Нью-Йорк. Склад „Іскри“ був: Олесь Бундзяк (бас-ґітара), Богдан Кузишин (барабани, перкусія, вокал), Олесь Кузишин (клявішні, ґітара, вокал) та Ярослав Палилик (клявішні, акордеон, вокал). Ориґінальними інженєрами звукозаписів „Іскри“ були Марко Сидорак та Ричард Нейґл зі студії ElectroNova Productions. Цифрове перевидання виконав Славко Галатин у студії BeSharp Studios. Перевидання присвячені покійному членові „Іскри“, Олесеві Бундзякові

  • США як нова реальність для українського емігранта

    Олег Калашник

    Як відомо з наукових джерел Українці є однією з найрозселеніших націй світу. Як засвідчують офіційні джерела українська діаспора – сформувалася в основному внаслідок сталінських депортацій і міграції часів II Світової війни. Вона умовно поділяється на східну (Росія 4,3 млн, Казахстан 900 тис., Молдова 600 тис., Білорусь 300 тис., Узбекистан 150 тис., Киргизія 100 тис.) і західну (США 2 млн., Канада понад 1 млн, Бразилія та Аргентина по 400 тис., Австралія і Франція по 40 тис., Велика Британія 30 тис., Німеччина 25 тис.).  Частина українців віддавна проживає на територіях, які після II Світової війни увійшли до складу сусідніх з Україною держав (Польща 300 тис., Румунія 100 тис., Словаччина 40 тис. жителів українського походження). Усього у світі поза межами України проживає приблизно 10 млн людей українського походження.

    Ми рідко замислюємося щодо впливу історичних подій на психіку Українців: голодомор, війни, політичні дійства тощо.  Майже будь якого емігранта в США у першому поколінні запитання про життя у Радянському союзі повертає до певних спогадів. Хтось пригадує розповіді бабусь чи батьків про нелегкі часи дефіциту, кому згадується світле дитинство з парою іграшок, а комусь едині чоботі на десяток років та хутряна шуба, що матері коштувала майже річну зарплату. Нерідко можна чути згадки про рівність усих, острах вирізнятися з поміж маси (бути багатшим, розумнішим, мати кращу річ тощо).  Майже у кожного віднайдеться сумна історія розповідей близьких про голодомор, воєнні часи де була тотальна біднота, страх за своє існування.

    Формування поколінь у таких складних життєвих умовах й сформувало психологію бідного родича. Нас навчали економити, доїдати останню ложку, витрачати мінімум та несвідомо очікувати якихось негативних змін у житті. Нам завжди розповідали про очікування чогось найкращого, якщо переживемо важке теперішнє, нелегку працю яка приносила копійки, бідну старість з маленькою пенсією тощо. Таким чином, нас несвідомо готували до складних часів з очікуванням на краще яке так і ненаступило. Так, це і є парадокс, постійне очікування кращого та не життя теперішнім. Люди, звикли терпіти, змовчувати адже мовчали поколіннями, тому страждання є лейтмотивом багатьох українців. Невпевненість у собі, страх, невдачі, фатальне мислення, страх змін та майбутнього, неготовність до інших видів діяльності  зумовлює труднощі адаптації у США та іноді нелегку долю емігранта.

    Зустрічаємо такий парадокс коли їдучи за мрією в США емігрант має великі плани але нерідко можна спостерігати коли проживши років з 30, людина не вивчила мови, немає роботи хоча б із середнім заробітком, живе у маленькій кімнаті не маючи родини. Такі люди говорять про розчарування в еміграції, не існування «американської мрії», розбите життя. Вони не замислюються над тим, що просто плили за течією як і в Україні, забравши із собою власні психологічні проблеми.

    Що ж призводить до втрати мрії зміни власного життя в еміграції ?

    Завищені очікування. Їдучи до іншої країни людина сповнена певними стереотипами, нереалістичними очікуваннями повних змін, ідеалізацією іншого непізнаного світу. Для багатьох людей США невідома країна сповнена чимось ідеальним, нереалістичним яка зустріне перспективами. Натомість, завищені очікування руйнують об’єктивний погляд, спрямовуючи людину у бік розчарувань.

    Знецінення себе. Це виявляється у тому, що людина постійно відшуковує негатив у власному житті, вона не вміє бути щасливою. Для таких людей характерне «АЛЕ» : я маю гарну роботу але погане керівництво, сьогодні прекрасний день але у мене немає сукні для виходу та ін. Така людина постійно нещасна, їй все не так, вона нездатна радіти життю та живе в очікуванні негативу. Тому переїжджаючи до іншої країни у пошуках щастя вона його не знайде, адже негативні сторони вона знайде будь де.

    Низька самооцінка. Образ людини яку не цінять, яка постійно страждає, ображена, шукає допомоги та навішує власні проблеми на оточуючих.  Така позиція, вірний спосіб роздобути низькооплачувану роботу і животіти на копійки. Людина, почавши працювати не спрямовується на свій розвиток, а мислить про іншу діяльність. Тому така вона неотримує ні задоволення від роботи ні фінансів, вона готова до невдачі. Відбувається хибне коло: немає бажаної роботи – немає грошей, віднаходження бажаної роботи – не вистачає вмінь та навичок. Таке коло, можливо розірвати тільки через розуміння людиною власних адекватних можливостей та роботи над собою.

    Економність. Звичка постійно економити, жити у злиднях,  навіть коли можемо собі щось дозволити є особливістю українців. З одного боку здатність економити іноді дозволяє швидше купувати значні речі але часто прирікає людину на бідноту. Жадібність, намагання заробити «усі гроші світу», призводить до фізичного та психологічного виснаження, незадоволеність собою  та відсутності життєвих перспектив. 

    Марнотратство або жити не по кишені. Узятий кредит на подорож чи купівлю дорогої машини не перенесе щастя, а тільки надбання проблем.  Така людина мислить ситуативно, зорієнтована на думку оточуючих, а не на власний розвиток.

    Бажання отримати миттєву вигоду Люди, які не розуміють того,  що перспективи взаємин можуть бути більш корисними ніж швидкі гроші рідко набувають статків.

    Порівняння себе з іншими. Порівнювати себе з оточуючими, часто нас вчили батьки : «Дивись на Оленку із сусіднього під’їзду яка вона гарна та розумна, а ти… , Усі діти як діти, а у мене невдаха..». Такі порівння з оточуючими на думку батьків повинні були стимулювати до досягнення певного рівня. Насправді, такі порівняння зумовлюють виникнення відчуття меншовартості, неповноцінності, острах невдач. Залежність від успіху оточуючих ставить особу у позицію жертовності та постійної конткренції. Конкуруючи, людина витрачає енергію адже завжди хтось по життю буде успішнішим та багатшим.

    Невміння вирішувати нетипові проблеми. Приїжджаючи до іншої країни зустрічаєшся із проблемами не властивими країні минулого проживання. Острах вирішення проблем, призводить до гальмування власного розвитку адже оперативне прийняття рішення та вміння брати на себе відповідальність є провідним у отриманні успіху

    Приїжджаючи до США емігрант несе власну життєву історію із собою а зокрема і «міфи». Представимо «міфи», що призводять до позиції бідності. Така бідність є генетичною адже не дозволяє цілим поколінням жити достойно. Такі міфи, були придумані поколіннями у певній життєвій скруті вони легко спростовуються навколишньою дійсністю але сидять глибоко у нашій психіці: Ось такі «міфи» бідноти наведені в літературі:

    Обравши більш успішнішу професію я був би багатшим.  У кожній професії є бідні та багаті успішні та невдахи, таким чином людина пояснює власну неспроможність досягнення.

    Переїзд до більш багатшої країни зробить мене успішним та щасливим. Переїдаючи до іншої країни ми веземо туди себе із купою проблем.  Тому нерідко можна чути, що приїхавши до США я очікував на легкі гроші, а на томість маю важку роботу за копійки. Багато людей не розуміють того, що все залежить тільки від нього та його зусиль, а зміна країни недопоможить вирішити власні проблеми.

    У мене бідні батьки тому і я такий. Дивлячись на статистику можимо бачити, що мільйонери часто є діти бідних батьків..

    Я погано вчився тому і бідний. Статистика говорить про протилежне. Ті люди які погано навчалися у школі є більш креативними, пристосованими до життя, адаптивними до складних життєвих ситуацій.

    Я невдаха по життю мені не таланить у виборі роботи, мене не цінять.  Такі люди часто не розуміють, що шлях до успіху поступовий.

    Чим важче працюю тим більше зароблю. Статистика говорить про інше бідні працюють довше та важче. Іноді люди нехочуть підвищувати власну кваліфікацію їм зручно виконувати механічну роботу чи не брати на себе відповідальність.

    Таким чином, життя у міфах підкріплює небажання брати на себе відповідальність, ризикувати, підвищувати власну кваліфікацію. Людина так пояснює власне небажання розвиватися. Особа яка досягла успіху впевнена, що вона творець власної долі, а бідний спирається на «міфи» про зовнішні обставини. Багата людина працює для отримання прибутків, бідна ж, зорієнтована на те щоб мати необхідний ліміт для виживання. Заможні мислять широко та вживають заходи щоб мати гроші, вони впевнені у собі, бідні ж тільки мріють про успіх та страхаються презентувати себе. Бідні не люблять саморекламу та намагаються бути в тіні, гроші отримують не за досягнення, а за кількість відпрацьованих годин. Непіддаватися паніці, приймати успіх спокійно, йти кількома шляхами по життю є характеристиками заможної людини. Так, будь яка людина має шанс на успіх змінивши власне мислення.

    Вищевикладена стаття має інформаційний характер, якщо виникають запитання пишіть на таку адресу ikalachnik@ukr.net

     Калашник Олег,  громадська організація «Україна і українці зарубіжжя»

    (New York, NY)

     

  • Reenie Rants. Collusion” Inequality.

     

    Irene Jarosewich (Irena Yarosevych), the author, is a communications and development consultant who once in a while rolls out of bed in the morning in such a tizzy about the state of the world that she just has to write a rant.
    Irene Jarosewich (Irena Yarosevych), the author, is a communications and development consultant who once in a while rolls out of bed in the morning in such a tizzy about the state of the world that she just has to write a rant.

    In recent weeks, comparisons have been made by certain media outlets, political pundits, even by President Trump himself, equating a so-called “collusion” of the Clinton campaign and Ukraine with the collusion between Russia and the Trump campaign, which is currently under investigation. Those who make claims about “Ukraine and Clinton campaign collusion” have chosen to cherry-pick a few common characteristics – for example, that all political campaigns conduct oppositional research – and from these few specifics generalize to the whole. If A+B=C, that does not mean that A+G=C, just because both equations have “A” in common. Would one claim that golf and tennis are the same because both are sports and both use balls?

    Several fundamental and major distinctions must be noted.

    The allegations both of collusion between the Trump campaign with Russia and of the Russian government’s efforts to influence the 2016 US presidential elections proceed from US intelligence reports and public statements that there is agreement in the US intelligence community that Russian government actors were actively involved in the hacking of DNC computers, illegal distribution of obtained information, behind efforts to hack into certain state voter databases, and  efforts to distribute disinformation through US media outlets to sway voters.

    In congressional testimony, US intelligence officials have stated their belief that Russia’s intrusion into the US election should be considered “an act of war.” In short, the accusation is that the Russian government actively and broadly interfered in the process of the US elections and that there is adequate basis (basis, not proof) to investigate a relationship between the Trump campaign and that active interference. (Note to those who state there is no proof – that is what investigations do – proceeding from a basis to determine if there is proof). Importantly, THERE ARE NO public statements or reports or allegations from the US intelligence community that Ukrainian government actors did any of the above, or any similar actions, in a massive and planned effort to sway the US elections – OR – and this is key – that there was any effort on the part of the Ukrainian government to pursue or involve the Clinton campaign to do so. This is a fundamental and major distinction. The “Russian collusion/Trump campaign” investigation did not materialize out of thin air. However, there is no basis, other than hoping to divert attention and wishful  thinking, for a similar accusation against Ukraine.

    Another point – the government of Ukraine was investigating Trump campaign manager Paul Manafort for his activities on the territory of Ukraine long before the US election. As a sovereign nation, Ukraine has the right to conduct criminal investigations against individuals for crimes committed in Ukraine. This investigation has been ongoing for several years and a great deal of publicly available information could be and probably was being gathered to be used in “oppositional research” by the Democratic Party. Many Ukrainian and Ukrainian American journalists also have large files on Manafort. In fact, the Ukrainian American community in Connecticut held protests in 2016 outside Manafort’s hometown soon after the announcement was made appointing Manafort as Trump campaign manager. Ukraine-related social media was filled with giggles and HaHa emojis when Trump announced that he “just happened” to run into Manafort in the lobby of Trump Tower and Manafort came up to him, introduced himself as a Republican strategist who would run the Trump campaign for free. Ukrainians fully understood that Paul Manafort was a harbinger of danger. Just because 99% of Americans and the American news media did not know about Manaforts’ efforts to swing a presidential election in Ukraine with the support of oligarchs who were Putin’s major allies does not mean that this information was unknown or was some big secret. Researching, obtaining, and confirming information known and available in Ukraine is not the same as Russia hacking into computers in the United States to obtain information. The DNC did not hack private or Ukrainian government computers to obtain and disclose information about the suspicions and shady dealings by Manafort.

    A third point – the tweet posted at 6:03am by the president on July 25 quoting Fox’s Sean Hannity – Ukrainian efforts to sabotage Trump campaign – “quietly working to boost Clinton.” So where is the investigation A.G. – not only contains a lie, since there was no effort by the government of Ukraine to sabotage the Trump campaign and/or influence US elections, the tweet is a cynical and very dangerous effort to divert attention from the investigation into the connections between the Trump campaign and Russia. In doing so, the president is sending a signal to Russia that he, the chief executive of the United States, has little concern for Ukraine, thereby emboldening Russia’s aggression in Ukraine. The president appears to be unaware and/or uncaring of the danger his tweet poses and is callous about his irresponsible and inappropriate action. This message risks lives – more than 3,000 Russian soldiers and 8,000 Ukrainian soldiers and civilians have died on Ukrainian territory since Russia invaded Ukraine in 2014. Why would the US president want that number to increase? Ukraine is undergoing a huge humanitarian crisis – the war has created an internal refugee problem – according to the UN December 2016 report, more than 1.6 million IDPs. Since the US president’s return from the G-20 summit, Russia, has visibly stepped up the tempo of the war it is conducting in Ukraine. Unlike the US and Russia, the US and Ukraine are in a strategic alliance; the president’s responsibility is to support and not endanger that relationship.

    Irene Jarosewich

  • У Росії виготовили позолочений телефон з профілями Трампа і Путіна

    У Росії виготовили позолочений телефон з профілями Трампа і Путіна

    Прихильники дружби і любові Трампа й Путіна можуть показати свою підтримку двом великим лідерам придбавши позолочений телефон Нокія. Російський модифікатор телефонів Caviar удосконалив Нокію 3310 титановим корпусом з профілем президентів США та Росії. Ця патріотична Нокія коштує тільки 149 000 рублів, або приблизно 2500 доларів.

    В рекламному описі телефону виробник підкреслює що, «…факт, що їх погляди спрямовані в одну сторону – без сумніву висловлює загальне бажання досягнення прогресу в російсько-американських відносинах Цей телефон стане незабутнім подарунком для кожного, хто не байдужий до сучасної історії і до політики, адже як відомо – якщо ви не займаєтеся політикою – політика займеться вами.».

    Американські прихильники Трампа із захопленням сприйняли новий товар російських умільців. Але висловлюють зауваження лівосторонньою орієнтацією профілів президентів на телефоні. Кажуть, що ліве спрямування символізує комуністично-ліберальні погляди. А слід було повернути профілі вправо, оскільки Трам є консервативним, правим політиком.

  • Трамп наїхав на Україну! Що робити і чи все пропало?

    Трамп наїхав на Україну! Що робити і чи все пропало?

    Богдан Яременко

    От зараз буду захищати і допомагати Порошенку.

    Спершу, щоправда, як завжди критикану. Минулого року Україна зробила серйозну помилку, коли дозволила втягнути себе в американські вибори на боці одного з кандидатів. Мені здається ця помилка сталась внаслідок неефективності нинішньої системи менеджменту зовнішньопоілтичною діяльністю, коли усі важелі управління зосереджені в руках президента, який вважає себе найрозумнішим, а МЗС та СЗР не здатні виконувати свої функції як відомства, що формують державну політику чи хоча би брифінгують президента про можливі наслідки його рішень.

    Але це політична помилка. В ній немає нічого кримінального. І тим більше і близько нічого такого, що нагадувало б рівень втручання з боку Росії, і, само собою, злих намірів Росії.

    Дії України були відкритими (американське суспільство їх розуміло і могло прийняти самостійне рішення, як реагувати) разовими, здійснювалися в інформаційному полі України, могли хіба опосередковано зашкодити одному з кандидатів, але він виграв.

    Дії Росії за її задумом були приховані (щоб не дозволити американцям помітити їх) спрямовані на те, щоб завдати збитків інфраструктурі США з метою завдати шкоди американській політичній системі, послабити США вцілому. Кандидат якому симпатизували росіяни переміг.

    Відчуваєте різницю?

    То до чого ж ці заклики Трампа через Твіттер розслідувати дії України? До чого все це може призвести? Як реагувати Україні?

    Загалом Дональд Трамп вже перестав дивувати своєю непослідовністю. Місяць тому він достатньо дружньо приймав в Білому домі українського президента, дії якого тепер ніби закликає розслідувати.

    Справа в тому, що дії Трампа і його команди по мінімізації інформаційної та політичної кампанії тиску на нього через втручання в розслідування російського впливу на вибори в США не дають бажаних результатів. Досі опоненти Трампа та ЗМІ знаходять щоразу нові причини для критики і підозр.

    Трамп шукає ефективну інформаційну контрстратегію. І ось зараз, схоже, під руку підвернулась Україна. Місяць тому йому здавалось доцільним використати Україну в позитивному плані – прийнявши українського президента, отримати запевнення одного з найбільших опонентів Путіна (принаймні з точки зору американців), що він, Дональд Трамп, зовсім ніякий не проросійський.

    Не допомогло. Відразу після того виник новий скандал, де в епіцентрі звинувачень виявився син Трампа. І починає видаватися, що від безвиході Трамп хапається за усе, що може допомогти зняти звинувачення або хоча би відвернути увагу від нього, переключити цю увагу на інші суб”єкти.

    Знову скористалися Україною. Благо, хтось дуже професійно підготував підгрунтя, давши нове життя статті піврічної давнини у виданні “Політіко”, в якому зі слів колишнього українського дипломата Україну звинувачують у змові з Демократичною партією США проти Дональда Трампа.

    Прогнозувати чи вплине ця ситуація на двосторонні відносини між Україною та США важко. Просто Твіттер Трампа досі не став частиною державної політики чи інформаційної мережі США. Це лише потужний інформаційний інструмент самого Дональда Трампа.

    Усі наявні звинувачення на адресу України зрозумілі з літа минулого року, а викладені в газетній публікації з січня цього року. Тобто – нічого нового, і нічого такого, що досі заважало б сформулювати позицію нової адміністрації на підтримку України.

    Що робити? Не суєтитися під клієнтом.

    У нас достатньо професійний посол США, який, не маю сумнівів, увесь ранок обриває телефони в Західному крилі, намагаючись знайти людей, які уповноважені пояснити “твітт-заяву” Трампа. До отримання кількох авторитетних думок з адміністрації чи оточення Трампа по суті ситуації я би взагалі нічого не робив у публічній площині.

    Та й що можна зробити? А нічого, бо Україна не може зробити нічого, щоб зняти з себе звинувачення у непрямій підтримці Хіларі Клінтон (що було, то було). І що би не зробила Україна, це ніяк не покращить ситуацію для Дональда Трампа, бо звинувачення проти нього і його оточення нікуди не подінуться, і політико-інформаційна кампанія полювання на Дональда не зупиниться.

    А покарати за минулорічну помилку на американських виборах теоретично можна лише одну посадову особу України. Саме ту, яка повинна прийняти рішення, що робити, – президента Порошенка.

    Але навіть якби це і було реалістично, в цьому не буде жодного сенсу. Дональду Трампу допоможуть не українські каяття чи розслідування, а хороший адвокат. Гм, велика група хороших адвокатів.

  • Українська діаспора Іспанії хоче встановити пам’ятник Івану Франкові у Мадриді

    Українська діаспора Мадрида з нагоди Міжнародного дня пам’ятників та історичних місць започаткували ініціативу на підтримку встановлення в столиці Іспанії монумента видатному українському поетові Іванові Франку.

  • Острозька академія і США: нові обрії співпраці

    У рамках програми “Відкритий світ” 11-21 травня, 2017 р. старший викладач кафедри психології та педагогіки Національного університету “Острозька академія”, кандидат психологічних наук Уляна Нікітчук відвідала США. Пані Уляна переймала досвід роботи із психологічної і соціальної реінтеграції людей із постравматичним стресовим розладом.

    “Два дні я з іншими учасниками програми провела у Вашингтоні. Це був чудовий час, де я познайомилася з багатьма працівниками програми “Відкритий світ”. Також частково ми вивчали законодавчі засади надання допомоги людям з ПТСР, нам розповідали історію федералізму. Решту сім днів ми провели у місті Рочестер завдяки сприянню організації “Рочестер Глобал Конекшнс”, яку донедавна очолювала пані Тамара Денисенко. Наш хостинг був організований на високому рівні. Ми відвідували музеї, екскурсії, проводили багато часу з українською громадою. Також передали в європейський відділ бібліотеки Конгресу США книгу про історію Острозької академії”, – розповіла Уляна Нікітчук.

    Крім цього, учасники програми “Відкритий світ” відвідали різноманітні держустанови, клініки, громадські організації, університети США, які охоплюють різні аспекти роботи з ветеранами.

    “Для мене надзвичайно цінним стало відвідування університету Бафало, де ми дізналися про нові програми підготовки фахівців в галузі допомоги ветеранам, а також центри, які надають їм та їх родинам психологічну і психолого-терапевтичну допомогу. У свою чергу, ми розповіли, які методи роботи використовуються в Україні у психологічній допомозі військовим АТО. Це був повноцінний обмін досвідом”, – додала пані Уляна.

    Триваліший період у коледжі Назарет міста Рочестер перебував і навчався студент спеціальності “Українська філологія” Дмитро Байда. Це був перший пілотний проект семестрового навчання (із січня по травень 2017 року) у рамках двосторонньої угоди про співпрацю між Національним університетом “Острозька академія” і Коледжем Назарет. Витрати на переліт, проживання і харчування Дмитра забезпечила Українська Громада Рочестеру, Українська-Американська Громадська Фундація при Українській Федеральній Кредитній Спілці, родини Тамара та Володимира Денисенко (Рочестер), Віри та Богдана Боднаруків (Ілліной-Флорида), Українська Народна Фундація (Нью-Джерсі, президент Стефан Качарай) та інші небайдужі і патріотично налаштовані представники Українства США.

    Дмитро дуже високо оцінив рівень викладання у Коледжі Назарет і відзначив, що навчання в Острозькій академії відбувається за аналогічним алгоритмом. Рівень знання англійської мови, отриманий Дмитром в Острозькій академії, дозволив йому успішно прослухати курси у Рочестері, скласти підсумкові іспити і отримати 15 кредитів.

    “Окремою частиною для розмови є українська громада. Я зустрів тут величезну кількість цікавих і працьовитих людей, які мають свої особисті історії. Але я не зустрів тут жодної людини, яка була б не ласкава мені чи не відповіла б на мій запит про допомогу. Висловлюю щиру вдячність усім, і особливо панові Євгену Сидор, його родині та пані Тамарі Денисенко, за підтримку”, – поділився враженнями Дмитро Байда.

    Окрім навчання у Коледжі, Дмитро за сприяння і підтримки Української Громади Рочестеру мав можливість відвідати Нью-Йорк, Бостон, Бафало, Вашингтон, Ніагарський водоспад та інші цікаві місця. Планується продовження цієї програми упродовж наступних п’яти років, оскільки попередні домовленості між університетами досягнуті.

    Острозька академія висловлює щиру подяку Українцям Рочестеру, Ілліною та Нью-Джерсі за їх безкорисливу підтримку українсько-американської співпраці, української вищої освіти та першого вищого навчального закладу східних слов’ян – Острозької академії.
    Олексій Костюченко
    кандидат психологічних наук, старший викладач (у штаті).

  • Суржик, яким зараз спілкуються ці діти з російськомовних сімей, — то їхній перший крок до пізнання української

    Суржик, яким зараз спілкуються ці діти з російськомовних сімей, — то їхній перший крок до пізнання української

  • Історичні міркування. Дві філософії – одна пам’яті і прощення,  друга пам’яті і обвинувачення.

    Askold Lozynskyj

    При кожній моїй поїздці в Україну та сусідних країн проявляються у мене нові та відновляються старі вражіння та питання. Українсько-польські відносини останньо постраждали зокрема через  агресивність польської сторони настільки, що один американський професор якого я вважаю відносним полонофілом недавно сказав мені приватно, що у тому відношенню поляки завинили бо їм Україна потрібна для захисту і дружби. На Площі Ринку у Львові поляків ціле море людей. Правда там туристи різні, з цілої Європи.  На Львівському Личаківському цвинтарі великі групи зокрема польських туристів. Одначе не дивно бо мабуть не менше польських тлінних останків спочиває. Після української мабуть польська мова друга у Львові. Російську далеко менше чути.

    По польській стороні у Перемишлі є Український Народний Дім у руках врешті Об’єднання Українців Польщі.. Запущений, але у цьому випадку –  це вина українців. Правда є виставка у вікні про Акцію Вісла. Через ріг на вулиці Пілсудського  не більше 50 метрів знаходиться штаб шовіністичної але владної Партії Порядок і Справедливість.  Багато українців сьогодні у Перемишлі, є кафедра, церква, українські власники домів.

    Десять років тому був я у Перемишлі, сьогодні польському місті у Костьолі Кармелітів босих святої Тереси на найвищому пункті Пермшля. Колись це була катедра греко католицька. У 2007 році разом з відомим українським поетом Дмитром Павличком, раніше послом України у Варшаві, оглядали цей костьол та були вражені негативними написами грамоти в пам’ять польських вояків які згинули з рук українських націоналістичних банд.

    Пригадую тоді будучи Президентом Світового Конгресу Українців я написав у цій справі до різних установ, до Римського папи Венедиката, до нашого Патріарха Любомира, до примата польської Римо католицької церкви та до митрополита УГКЦ у Польщі з проханням вплинути,  щоби кармеліти усунули ці написи бо у церкві костьолі не повинно бути обвинувачень адже ж переважає прощення. Не було відповіді крім від Патріарха Любомира який єдиний  погодився з моїм зауваженням.

    У п’ятницю, 21 липня ц.р. я знов прибув до Перемишля та відвідав згаданий костьол. Шукав але не міг знайти згаданих написів. Правда інтер’єр костьолу був частиною у риштуванні і мабуть якраз там де висіли ці написи.

    На другий день поїхав я до села Павлокоми, 50 кілометрів поза Перемишлем. Від 1-3 вересня 1945 року Польська Армія Крайова (АК) замордувала у тому селі 366 невинних людей між ними літних, жінок і дітей. У Павлокомі є старий греко-католицький цвинтар і в одному місці знаходиться спільна могила пам’ятник цим жертвам. Виписано імена і прізвища загиблих разом з датами їх народження. Щодо історичного окреслення просто написано кількість жертв, їх національне походження та дату трагедії. Немає обвинувачення ким вони були вбиті.

    Поруч того ж українського цвинтаря стоїть костьол. Біля нього стоїть пам’ятних 38 полським полеглим у роках 1939-45. Виразно написано, що вони згинули з рук українських націоналістів.

    От подвійна мораль і філософія, а фактично політика. Мабуть не треба нагадувати, що і Перемишл і Павлокома сьогодні знаходяться у Польщі. Але треба додати, що при встановленню пам’ятника на українському цвинтарі у Павлокомі було владою заборонено писати, що 366 жертв були з рук АК.

    На українському військовому цвинтарі на вулиці Пікулицькі у Перемишлі спочивають тлінні останки вояків Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії які згинули в селах Бірча та Лішні. На могилах немає окреслення з яких рук погинули ці українські воїни.

    На цвинтарі польських  “Орлят” на Личаківському у Львові написано, що вони загинули захищаючи Львів без обвинувачення, тобто від кого. Подібно із цвинтарем Української  Галицької Армії і Українських Січових Стрільців на Личаківському вони спочивають без окреслення з яких рук згинули. Ясно тут відповідає українська влада.

    Без сумніву дві відмінні філософії двох християнських народів.  Котра філософія краща?. Питання відносне. Пам’ять і прощання це пасивна політична постава і християнська мораль Нового Завіту, а обвинувачення агресивне відношення. Кажуть в  політиці і для самозбереження треба знати своїх ворогів. У християнстві треба натомість прощати своїм ворогам як Христос хоч він прощав мовляв їм бо вони не знали, що робили і прощав післяв прохання прощення. Натомість каже польський лідер Качинський якого Польща з Дмовським та Пілсудцьким дійшла в Європу, що Україна з Бандерою до Європи не дійде. Зухваллість, безличність, але партія ПІС сьогодні при владі у Польщі. Поляки зробили фільм  при великому бюджеті та розголосі під назвою “Волинь” у якому по рабськи приймали участь актори Театру ім. Марії Занковецької з Львова. Головний режисер театру хвалив діло.

    Мабуть ми інші люди. Тема до призадуми. Маємо бути чемними, увічливими, пасивними чи агресивними, захищаючи свої інтереси. Я не пропоную бути поляками, а тим більше москалями. До речі ми і не спосібні на це. Мабуть треба  діяти по християнськи але з розумінням, що наші противники чи вороги діють інакше.

    22 липня 2017р.                                                                             Аскольд Лозинський

  • Український фестиваль на оселі Ольжича

    UKRAINIAN FESTIVAL
    August 19th and 20th, 2017
    Ukrainian Homestead of CEC ODWU, Inc.
    1230 Beaver Run Drive • Lehighton, PA 18235

    Saturday Festivities, August 19th
    2:00 – 3:30 PM — Stage Show
    4:30 – 6:30 PM — Stage Show
    8:00 PM — Zabava (Dance)
    Festival Admission
    $5/person – one day
    $7/person – both days
    FREE – Age 14 & under
    GATES OPEN AT NOON
    Sunday Festivities, August 20th
    11:00 AM — Divine Liturgy at St. Andrew’s Chapel
    Celebrated by His Grace Metropolitan Stefan Soroka
    2:00 – 4:30 PM — Stage Show

    610) 377-4621 www.ukrhomestead.com

  • Свято  Героїв  2017

    Свято  Героїв  2017

    У неділю, 2-го липня українська громада урочисто відзначила Свято Героїв, на Сумівській оселі в Елленвіл Н.Й. яке призначено 75-тій Річниці УПА та 70-тій Річниці Акції Вісла.

    За давньою традицією кожного року це свято організовує Головна Управа Організації Оборони Чотирьох Свобід України.

    Ось і цього сонячного ранку Свято розпочалося походом процесії в якій брали участь представники всіх українських громадських організацій, які з прапорами та вінками святковою ходою пройшли до Каплички Св. Архистратига Михаїла – збудованої в памя’ть жертвам Акції Вісла.  Біля Каплички Голова КУ СУМ Америки Юрій Микитин, голова ГУ ООЧСУ Степан Качурак привітали  Преосвященішого Владику Павла Хомницького , який відправив архиєрейську Службу Божу. Підчас Архиєрейської Служби Божої отець Степан Сус ( гість з України – Капелян для Львівської Епархії у Львові ) чудовим божим словом долучився до відзначення надзвичайного цьогорічного пропам’ятного свята.

    Після архиєрейської Служби Божої – перейшли до святкової частини. Голова КУ СУМ друг Юрій Микитин привітав всіх присутніх вступаючим словом та передав провадження святковoї частини господареві даного міроприємства Голові Головної Управи ООЧСУ другові Степанові Качуракові  який дальше провадив дороговказаним святом. Друг С. Качурак в своєму змістовному виступі який був зосереджений на дві історичні надзвичайні події, а саме : 75-у річницю від дня створення Української Повстанської Армії  та  70-ту річницю Акції Вісла, розповів  коротку історію і спорідненість цих двох річниць.

    Опісля святочного слова, продовжив проведення свята, представивши та привітавши достойних гостей, представників українських організацій та присутніх які брали участь у святкуванні.

    Друг Степан Качурак приступив до вшанування пам’яті всіх Героїв та Борців впродовж цілої трудної історії України спеціяльно теперішніх героїв які день в день віддають своє життя для дійсної свободи України – Українського народу, та першого Героя України за кордоном ( Америки ) який згинув у боротьбі за Незалежність України на Донбасі, а саме Світлої Пам’яті : Марка Григорія Паславського. Всі учасники та присутні вшанували пам’ять однохвилинною мовчанкою з салютом почестю прапорів та пролунала пісня яка стала символом журби нашого народу “Пливе  Кача”.

    Після вшанування, до головної промови ведучий запросив надзвичайного гостя, який щойно приїхав з України, головного редактора тижневика ОУН (б) “Шлях Перемоги” – Віктора Рога. Надзвичайно чудова промова Віктора Рога, в якій він коротко розповів про воюючу молодь України і закликав бути справжніми борцями за свою батьківщину, зворушила всю сумівську молодь.

    Святочна частина була прикрашена виступом Виховно Вишкільного Табору “Смолоскипи” імені В.Ващенка та учасниками Старшо – Юнацького Табору “Спадок Нескорених” ім. Героїв Упа.

    Виступ включав 3-и точки під супроводом Мґра. Богдани Волянської.

    1-ша точка : пісня “Гімн Українських Націоналістів” ( Зродились Ми  Великої Години ).

    2-ша точка : пісня “Повіяв вітер степовий”

    3-та точка : пісня “Зірвалася Хуртовина”

    До привітального слова ведучий запросив Голову Товариства вояків УПА, п. Зеню Брожину, яка привітавши чудовим словом всіх присутніх, запросила на Урочисте Відзначення 75-ої річниці УПА, яке відбудеться 14-го жовтня цього року в Українському культурному Центрі у Випані, Нью Джерзі.

    До наступгого привітального слова запрсоив голову Українського Народного Союзу, пана Стефана Качарая. Пан С. Качарай привітав всіх з даної історичної нагоди та підкрислив важливість продовжувати дану надзвичайну патріотичну традицію.

    Друг Степан А. Качурак з нагоди урочистого відзначення,  відчитав привіти отримані від різних організацій а саме :

    Від : Організації Українських Націоналістів (б) – за підписом : Стефан Романів – Голова Проводу.

    Від : Української Католицької Епархії у Філядельфії – Митрополит – Архиєпископ –  Стефан Сорока.

    Від : Української Православної Церкви в США – Митрополит Антоній

    Від : Української Православної Церкви в США – Владика Даниїл

    Від : Української Католицької Станфорської Епархії – Владика – Павло Хомницький

    Від : Верховної Ради України – за підписом : народний депутат – Олег Медуниця

    Від: Постійного Представництва України при Організації Об’єднаних Націй – за підписом : Володимир Юрійович Єльченко – Надзвичайний і Уповноважений Посол України

    Від : Посольства України у Сполучених Штатах Америки – Посол – Валерій Чалий

    Від: Генерального Консульства України в Нью Йорку – за підписом : Ігор Сибіга –генеральний Консул

    Від : Ради Українських Державницьких Організацій Америки ( РУДО-А ) – голова : Олесь Стрільчук, секретар : Галина Турик.

    Від : Світової Ліґи Українських Політичних В’язнів – за підписом : інж. Богдан Качор – Голова  /  Ігор Мірчук – Секретар.

    Від :  Товариства  Вояків УПА – за підписом : Почесний Голова –  Богдан Ковалик .

    Від : Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України – за підписом : Степан  Качурак – Голова / Іван Яворський – Екзекутивний Секретар.

    Від : Головної Управи Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України – за підписом : Христя Верещак – Голова / Наталка Качурак  – Заступник Голови.

    Від : Товариства Колишніх Вояків УПА – Зеня Брожина – Голова

    Від : Світового Конгресу Українців ( СКУ ) – Президент Евген Чолій

    Від : Ліги Українців Канади – Голова Роман Медик

    Від : Ліги Українок Канади –Голова – Оксана Кузишин

    Від : Крайової Управи Спілки Української Молоді Канади – за підписом : Тамара Татарин – Голова

    Від : Українського Конгресового Комітету Америки – Президент – Андрій Футей.

    Від : Центру Українсько – Американських Відносин ( СUSUR ) – Директор –  Володимир Зарицький

    Від : Української Газети “Національна Трибуна” – за підписом : Степан Слуцький – Головний Редактор / Наталка Качурак –  Адміністратор.

    Від : Фундації “ Спадщина “ – Президент – Тарас Дрозд.

    Від : Українського Народного Союзу – за підписом : Стефан Качарай – Голова / Юрій Симчик – Секретар / Рома Лісович – Скарбник.

    Від : Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини за підписом : Марко Гованський – Голова.

    Від : Колишніх Вояків 1-гої Дивізії Української Народної Армії ( УНА )– за підписом : Богдан Наугольник.

    Від: Радіо “ Домівка “ в Нью Йорку – Директори – Ярослав Кошилевський / Сергій Тарновецький.

    Від : Українських Американських Ветеранів – за підписом : Командир Штату Нью Йорку Петро Польний.

    Від : Українських Американських Ветеранів –за підписом : Представник Штату Нью Джерзі –  Зенон Галькович.

    Від : Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України Нью Йоркський Відділ ім. Уляни Целевич – за підписом : Наталка Качурак – Голова.

    Від : Осередку Спілки Української Молоді Америки міста Ґошен ім. Митрополита Андрія Шептицького – за підписом : Петро Косцьолек – Голова / Христя Бігун – Секретар.

    Від : Осередку Спілки Української Молоді Америки в Гартфорді – за підписом : Іван Кебало– Голова

    Від : Осередку Спілки Української Молоді Америки міста Йонкерс, Н.Й. ім. Акції 30-го червня – за підписом : Михайло Капітула – Голова.

    Від : Осередку Спілки Української Молоді Америки в Пассейку – голова Павло Фіголь

    Від : Осередку Спілки Української Молоді Америки в Джерзі Сіті – Голова Зоряна Ковбаснюк

    Від : Осередку Спілки Української Молоді Америки в Виппані – Голова Евген Солтис

    Від : Відділу Спілки Української Молоді в Стенфорді – Булавний – Юрій Прятка

    Від: 1-го Відділу ООЧСУ в Ньюарк – голова Михайло Козюпа

    Від : 2-го Відділу ООЧСУ в Нью Йорку.- за підписом : Степан Качурак – Голова / Роксоляна Галичанівська – Секретар.

    Від :  Відділу ООЧСУ в Палатайн- за підписом : Ярослав Сидоренко – Голова.

    Від : 22-го Відділу ООЧСУ в Баффало Н.Й.- за підписом : Еміл Бандрівський – Голова.

    Від : 41-го Відділу ООЧСУ в Бруклині – за підписом : Андрій Щегельський – Голова / Микола Костинюк– Секретар.

    Від : 42-го Відділу ООЧСУ в Лонґ Айленд, Н.Й.- за підписом : Галина Фенченко – Голова.

    Від :  Відділу ООЧСУ в Асторії – за підписом : Мирон Вітюк – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в Філядельфії – за підписом : Юрій Наконечний – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в Клівленді за підписом : Ігор Оліяр – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в  Дитройді за підписом : Ярослав Стеткевич – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в Нью Бронсвік за підписом : Григорій Добуш – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в Амстердам за підписом : Мирон Свідерський – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в  Сиракюзах за підписом : Никола Луцак – Голова

    Від :  Відділу ООЧСУ в Кергонксон за підписом : Богдан Угрин – Голова

    Від : Українського Народного Дому в Бруклині – Голова – Станіслав Грицков’ян

    Від : Української Національної Федеральної Кредитової Кооперативи – за підписом : Степан Качурак – Голова Ради Директорів / Д-р. Артур Григорович – Секретар.

    Від : Української Федеральної Кредитової Кооперативи СУМА Йонкерс – за підписом : Андрій Горбачивський  – Голова Ради Директорів / Володимир Козіцький – Почесний Голова /  Роман Козіцький – Президент.

    Було дуже приємно побачити відновлений 41-ий відділ ООЧСУ з Бруклину, який дуже чисельно брав участь у святкуванні “Свята Героїв”,  і також підтримували своєю працею впродовж  Сумівського фестивалю “Надія Є“. Рівночасно присутність на цьогорічному святі : колишнього Голови Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ), колишнього Голови Українсько-Американської Фундації “Воля”та довголітнього голови та виховника осередку СУМ в місті Пассейк, достойного пана Теодора Олещука  який  в  ряді  стояв з своїми довголітніми друзями, Богданом Наугольником – Головою Колишніх Вояків 1-гої Дивізії Української Народної Армії , інж. Другом Мироном Свідерським який на 92-му році віку відродив діяльність відділу  ООЧСУ  у  Місті Амстердам – Нью Йорк,  відділ  УККА та рівночасно допоміг відродити відділ ОЖ ОЧСУ, та пансьтвом Уздейчук які довгі роки підтримують Свято Героїв.

    Варта вичислити Українських – Американських Ветеранів які з пошаною своєю присутністю скріпили чудово організоване цьогорічне Свято Героїв, а саме : Петро Польний – Зенон Галькович – Володимир Ковбаснюк та Джен Федорко.

    Особливо вразила всіх присутніх сценізована “ Присяга Воїна УПА “, яку підготували учасники воховно-вишкільного Табору монтаж друга Юрія Наконечного – голови 6-го відділу ООЧСУ у Філядельфії.

    Після короткої, але дуже змістовної концертної програми ведучий друг С. Качурак продовжив провадження процесу урочистим покладанням вінків до підніжжя пам’ятників  загиблим героям. Процес відбувся взірцево організовано. Друг Степан Качурак звучними Командами підчас процесу  запросив хорунжих – юних сумівців до підняття Українського та Американського прапорів. Прапори були піднесені та відспівані Український та Американський гимни широко відомим Оперним Співаком Баритоном  Митрополітанської Опери “Стефаном Шкафаровським” з участю всіх присутніх.

    На закінчення, друг Степан Качурак від імені ГУ ООЧСУ, організаційного комітету та спеціяльно від імени його родини та особисто, подякував гостям та учасникам які рік в рік брали участь у святкуванні, за їхню відданість та довголітню підтримку а спеціяльно у щорічному відзначенні, такого дороговказного свята та рівночасно подякував Владиці Павлові Хомницькому Української Греко-Католицької Церкви за його благословення та молитви, та отцеві Степанові Сусові ( Капелян для Львівської Епархії у Львові ) з православної церкви, поґратулював учасників та команду Виховно – Вишкільного Табору, на чолі з комендантом Христиною Кобилецькою та Головним Виховником Марією Поліщук, Старшо – Юнацькому Табору під опікою Головного Виховника Віктора Курилика та всім молодим сумівцям які прибули своїми осередками, склав сердечну подяку адміністрації та адміністраторові оселі СУМ в Елленвіл Андрію Стасіву за співпрацю, другові Степану Прятці за професійне озвучення свята всім представникам українських організацій  та всім присутнім які брали участь у такому важливому відзначенні. Друг Степан Качурак закрив святкову зустріч з українським націоналістичним привітом (  тричі ) Слава Україні !!!  де всі присутні своїми гучними голосами відповли Героям  Слава !!!  та  Україна Понад  Усе !!!

    Остаточне Завершення цьогорічного свята відбулося у головній Залі з доповіддю пана Віктора Рога де він зосередився на  75-тій річниці Української Повстанської Армії та послідовний зв’язок з нинішними подіями на сході України. Рівночасно подав найсвіжіші інформації про актуальну політичну ситуацію в Україні де присутні дуже уважно слухали та брали участь в дискусії. Зустріч завершилася показом надзвичайно цінної Фотовиставки УПА де друг Віктор Рог провадив туру даної історичної фостовиставки.

    Вогдан Гаврилюк.

  • Оголошено лауреатів краєзнавчої премії імені Євгена Паранюка

    Лауреати обласної краєзнавчої премії імені Євгена Паранюка, краєзнавця, етнографа, мецената, книжника, який 65 років прожив в Нью-Йорку. Пам’ять про нього живе в його рідному селі Хмелівка на Богородчанщині і щороку воскресає у день його народження 23 червня під час вручення премії його імені. Нагадуємо, що премія заснована родиною Є.Паранюка (сестрою Поліною Лапчук та небогою Любою), а також обласною організацією Національної спілки краєзнавців України (голова – Михайло Косило).

    Якщо в минулому році премія вручалася у Хмелівці, то в цьому році місцем для її вручення став будинок обласної «Просвіти», а саме, приміщення Музею народної шани Т.Г.Шевченка, який створив перший лауреат премії ім.Є.Паранюка Петро Арсенич ( покійний).

    Цьогорічними лауреатами премії журі визначило двох достойників-краєзнавців: історика Богдана Гавриліва за визначний вклад у розвиток краєзнавства в Івано-Франківську і області та художника, краєзнавця Степана Андріїшина за його внесок у розкриття теми 600-літнього панування чужинців на Коломийщині ( два томи історичного дослідження).

    Премію вручили голова ОО НСКУ С.Косило та тогорічний лауреат цієї премії Тетяна Фіголь.

    На урочистому заході вшановування нових лауреатів премії ім.Є.Паранюка були присутні: сестра Є.Паранюка Поліна Лапчук, відповідальний секретар обласної організації  НСЖУ Вікторія Плахта, голова обласної організації  НСПУ Євген Баран, голова коломийської районної «Просвіти» Василь Глаголюк.

    Всі вони виголосили своє слово, привітали новоспечених лауреатів премії. Останні подарували власні видання для родини Паранюків-Лапчуків, подякували за премію.

    М.Івано-Франківськ

    Письменник           Василь Бабій

  • Виставка українського дизайнера Анастасії Івановоі в Манхетенській галереї.

    Виставка українського дизайнера Анастасії Івановоі в Манхетенській галереї.

    15 липня 2017 року, 6: 00-9:00 вечора, Lloyds International Gallery, 1409 Avenue of Americas, New York, 10019, США – 15 липня у галереї відбудеться закриття соло-виставки Української-Американської художниці Оксани Танасів “Мистецтво на Побаченні з Модою” яка була відкрита для публіки та відвідувачів з 2 червня, 2017.
    Соло-виставка Оксани Танасів – це презентація унікальних інсталяцій Couture Art, картин, створених маслом та інкрустованих тисячами кристалів Swarovski® , оздоблених нашитою тканиною. Художниця презентує ще 40 картин з інших колекцій які відображають сучасний погляд на моду та показують зв’язок між модою та мистецтвом.
    Закриття шоу – це арт-спектакль, який буде супроводжуватися показом колекціі від знаменитого українського дизайнера Анастасії Івановоі (www.anastasiiaivanova.com) та вокалом і музикою від Бріттані Сантакросе (Brittany Santacroce (https://www.brittsantacroce.com/)
    Спонсори заходу – Vella Wine Bar  ta Jeffrey Stain 78 Салон краси.
    Художня виставка “Мистецтво на Побаченні з Модою” підтримується Генеральним консульством України в Нью-Йорку та відділом 137 Союзу Українок Америки (UNWLA Branch 137 Cliffton New Jersey)

    Квитки на захід по ціні $20 можна придбати в Lloyds International Gallery, або на сторінці заходу на Eventbrite.com  https://www.eventbrite.com/e/art-on-date-with-fashion-art-exhibitionfashion-showmusic-performance-tickets-35747703343

    Oksana Tanasiv
    203-428-1895
    tanasiv_art@yahoo.com
    http://www.oksanatanasiv.com

  • Про хитро анонсований візит Порошенка до США

    Про хитро анонсований візит Порошенка до США

    Богдан Яременко

    На питання, що я можу сказати про хитрим чином анонсований візит Порошенка до США я віджартувався: думаю, що у Трампа все дуже погано, якщо доводиться аж на таке йти.

    Ну, це жарт звичайно. До певної міри жарт.

    Чому хитрим чином анонсований? Ніколи раніше ні Петро Порошенко, ні українська влада не випускали можливості похизуватися досягненнями на американському напрямку. Запрошення від президентів США завжди вважалися у нас здобутком незалежно від продуктивності вояжів до Вашингтона. Цього разу пальму першості профанфарити про візит до Вашингтона віддали журналістам і “незалежним експертам”. Останні, природно, не мали підстав відмовитися від пропозиції підіграти. Зрештою, це дійсно круто першими повідомити про неабиякий саміт.

    Хитрий фінт з анонсом може бути ще й безпечним способом поширення інформації, яку пізніше можна буде офіційно спростувати, якщо щось не зростеться і візит чи зустріч не відбудеться.

    Але як би там не було виверт з “достовірними чутками” замість офіційного прес-релізу особисто я оцінив. Як у тому анекдоті:
    – Рабинович, говорят Вы большой интриган?
    – Да! Но кто теперь это ценит?!

    На місці українських політтехнологів я би не став виносити у заголовки тему “Порошенко зустрінеться з Трампом до Путіна”.

    По-перше, щось у цьому є меншовартісне. По-друге, ну зустрінеться до Путіна – і що? Перемога? А якщо Путін потім говоритиме з Трампом на три години довше Порошенка, то що – поразка?

    Справи Трампа дійсно паршиві. Заганяють норовливого мільйонера\мільярдера як вовка на полюванні. Та ще й мало чи не всією країною. Може не зовсім саме через любов до Росії, але через Росію – це точно.

    Пару тижнів тому Дональд Трамп, виставивши в одному твітті фотографії своїх зустрічей з Павлом Клімкіним та Сергієм Лавром практично і не приховував, що використовує українського гостя для пом’якшення звинувачень у проросійськості.

    Той факт, що можливу майбутню зустріч з Петром Порошенком Дональд Трамп використовуватиме з тією ж метою – дати сигнал у внутрішній політиці, що звинувачення у проросійськості є даремними, оскільки його підтримує навіть український президент – зовсім не применшує ролі української дипломатії у просуванні ідеї та організації зустрічі. Буду здивований, якщо цього року наш посол у Вашингтоні Валерій Чалий не отримає якусь серйозну державну нагороду. Очевидно зорі зараз привітні до української дипломатії в США, але скільки негірших шансів було втрачено у минулому?! Це і є одним з виявів майстерності дипломата – скористатися шансом.

    Не тривожив би мене і той факт, що Дональд Трамп фактично може приховувати проросійські наміри за контактами з українським лідером. Не тривожив би, якби…

    Якби я розумів, що Петро Порошенко сповна скористається майстерно організованим для нього шансом особистої зустрічі з Дональдом Трампом.

    Що викликає мій сумнів, і я особисто, і Майдан Закордонних Справ вже неодноразово пояснювали. Мова йде про відсутність нових, цікавих, перспективних пропозицій з боку Української держави.

    Навіщо ця зустріч потрібна Трампу ми розуміємо.

    Але навіщо вона потрібна Порошенку? Переконувати продовжувати санкції проти РФ? Так, схоже, там у Трампа це вже без варіантів.

    Переконувати, що Мінські домовленості безальтернативні? Так, у кого є сумніви, що Трамп це не заперечуватиме? Це якраз і є проблема, що Трамп, швидше за все, наполягатиме, що Мінські домовленості потрібно виконувати. А от чи може дозволити собі Україна або навіть Петро Порошенко виконати ці домовленості – that is the question!

    Але який толк з того, що за результатами візиту до Вашингтона українського президента ми дізнаємось, що Високі Сторони погодилися, що не існує альтернативи дипломатичному вирішенню конфлікту?

    Ми це почуємо, а через кілька годин знову дізнаємось про чергового загиблого чи пораненого на Сході України.

    Тому побажаємо Петру Олексійовичу “бон вояж”. Щоправда ми не очікуємо, що повернувшись з Вашингтону він нас чимось приємно здивує або порадує.

    А допомагати і підтримувати нас американці будуть. Вони завжди нас підтримували. Як не Україну, то демократію. За цією новиною я би у Вашингтон не полетів.

    Богдан ЯРЕМЕНКО, голова Фонду “Майдан ЗС”

     

  • Чи імпічмануть Трампа?

    Богдан ЯРЕМЕНКО, голова Фонду “Майдан ЗС”

    Виступав сьогодні в Київській ТПП і серед інших, відповідав на питання чи піддадуть Трампа процедурі імпічменту?

    Відповів, що це, можливо, вирішується в той самий момент, коли я відповідаю на питання. оскільки сьогодні колишній директор ФБР Комі дає свідчення в Конгресі США.

    Ну, і ось захоплюючі майже три години свідчень Комі скінчились.

    Думаю, що сьогодні Трампу імпічмент не загрожує.

    Комі донищив усе, що можливо ще залишалось від репутації Трампа. Фактично визнав, що вважав і вважає Трампа брехуном, тому робив письмові записки про свої приватні розмови з президентом США (на той випадок, який і справді настав, коли президент США брехатиме про зміст цих розмов).

    Але з точки зору права, швидше за все, Трамп сьогодні видихнув з полегшенням. Незаконних наказів Трамп не віддавав, хоча, на думку Комі, його звільнення так чи інакше пов”язане з бажанням Трампа вплинути на хід розслідування “справи про російське втручання у вибори”.

    Але думка Комі залишиться думкою. А заява Комі, що Трамп не віддавав незаконних наказів стане юридичним фактом.

    Політична ситуація навколо Трампа залишається складною і погіршується. Правова ситуація навколо Трампа залишається стабільною. Наразі президенту США в правовому плані ніщо не загрожує.

    А ось правова ситуація самого Комі значно гірша. Він визнав, що став джерелом витоку цих записок в ЗМІ. Тепер незалежний прокурор вирішуватиме, чи було це порушенням закону, зокрема, чи були ці записки Комі власністю федерального уряду, незаконно переданими стороннім особам.

  • Історія  двох українських полковників

    Нещодавно українська громада Нью Йорку та Нью Джерсі приймала в себе полковника запасу Збройних Сил України Віталія Голіцина . Віталій багато розповідав про  бойові події під Маріуполем, про саперну справу, якій присвятив своє життя та  про своїх бойових товарищів. Від Віталія я дізналася про ще одного унікального Українського військового, полковника запасу, добровольця батальйону “Азов” Вячеслава Галву.     Історією про двох бойових товарищів хочеться поділитися з читачем.

    Народився Віталій Голіцин 5 січня 1973 року в мальовничому місті Кам”янець -Подільський на Хмельниччині. З дитинства полюбляв спорт, Віталій є кандидатом в майстри спорту по гандболу.Виступав за команду школи, об’їздив майже всю Україну. Як і всі хлопці тих часів мріяв про професію військового. Тому відразу після закінчення школи поступив до Кам”янець-Подільського Вищого Військово-інженерного командного-  училища. Вже під час навчання зрозумів що його покликанням є саперна справа. Закінчивши училище в 1995 році, Віталій відслужив 5 років в саперній бригаді в м. Ахтирка.

    З 2001-2010 вчив офіцерів-курсантів у Центрі Розмінування. В 2003-2004 роках приймав участь в розмінуванні об”ектів в Іраку, де стояла 5 окрема механізована бригада з України; готував саперів для Лівану. На кінець 2010 року Віталій вже був спеціалістом вищого класу у саперній справі , досвід такої людини є великою цінністю для країни.  Але з приходом уряду Януковича до влади, ситуація в країні змінилася і фінансування Армії фактично зупинилося. В армії почалося масове скорочення; а високоосвідченні спеціалісти- професіонали почали виходити в відставку і шукати роботу y цивільному житті.

    B 2006  році доля звела Віталія ше з одним професіоналом – військовим ; полковником Головного управління розвідки Міністерства оборони України ; інструктором з підготовки фахівців спецпризначення,  Вячеславом Галвою. Вони стали друзями на все життя. Як і всі віддані свїй профессії люди, ні Віталій , ні Вячеслав не думали про своє матеріальне запезпечення, тому за час своеї військової кар’ьери вони не нажили ні машин, ні квартир.

    B 2010 з Збройних Сил України вони звільнилися разом. Віталій присвятив себе читанням лекцій курсантам в Центрі розмінування;  А Вячеслав  став штатним консультантом-розробником Prof1group (мережа військових магазинів ), очолив групy “Кузьмич”, що займалася розробкою та тестуванням сучасного військового спорядження. Звання інструктора Вячеслав Галва отримав після проходження курсів по військовій підготовці в США, Англії та Франції. Нa УКраїні він вважався одним з найкращих професіоналом-інструктором.

    Під час війни на сході України Вячеслав добровольцем поїхав на фронт, де застосував свій величезний досвід у підготовці бійців-добровольців Батальйону “Азов” за пришвидшеним kурсом. Розроблений ним 4-денний семінар по підготовці бійців “Азову” зміг зберігти не одне життя солдата-добровольця в сучасній ситуації. Разом зі своїми підопічними Вячеслав Галва  брав участь у бойових операціях, хоча як інструктор і не повинен був цього робити. Одного разу Вячеслав, позивний “Кузьмич”,  зателефонував Віталію у Камьянець -Подільський і запитав його чи він не може приїхати і допомогти підівчити саперів  батальйонy “Aзов”, акий стояв під Новоазовськом.  В той же день Віталій зібрав речі і поїхав передавати свій досвід на передову.

    26 серпня 2014 під Новоазовськом вони повинні були їхати на завдання разом; в машині якою користувалися інструктори батальйону”Азов”, була встановленнa дуже професійно замаскована граната. Вячеслав її побачив, але щось зробити він вже не зміг, єдене він затиснув її руками. Вячеслав загинув на місці, Віталій разом ще з одним інструктором отримали тяжкі пораннення.

    Через буквально 2 години Російський телеканал Segodnia.ru передав повідомлення про “знишення” українських військових інструкторів і безпосередньо Вячеслава Галви, “Кузьмича”. У Віталія, як і в інших його товарищів немає сумніву , що то була спланована операція по знищенню українських інструкторів. Читаючи інтернетну інформацію про Вячеслава Галву та слухаючи його товарищів з сумом розумієш якого військового професіонала втратила Україна.

    З 2014 року Віталій бореться за свій зір і не втрачае надії.  Хочеться надіятися, що Віталій відчувае що в цій боротьбі він не є  один. З ним  його мама, яка чекае на нього в Камьянці -Подільському, 2 доньки, з ним Ірина Ващук, яка викликала і організувала йому приїзд до Америки, з ним Дарья Козак, яка надала Віталію житло в Манхетені, з ним є українська громада.  З нашого боку ми можемо підтримати полковника Віталія Голіцина матеріально, шоб він зміг продовжити свою боротьбу за зір, і повернувся до своїх курсантів -саперів.

    Хто хоче допомогти Віталію , можуть звонити йому на вайбер: 380-967-281870

    Валентина Лазірко