Author: Editor

Філаделфія-Горшам, Пенсильванія. На найстарішій спортовій оселі – українському спортовому осередку “Тризуб”, створеному українськими еміґрантами – відбулися 12-го квітня 67-мі загальні збори, які відкрив голова УСО “Тризуб” Орест Лесюк.

Він привітав гостей і членів “Тризуба”, та розпочав офіційну частину, щоб підбити підсумки діяльності за рік. Присутні прочитали молитву “Отче наш”, після чого вшанували хвилиною мовчання тих, хто відійшов у Вічність — Стефан Абрам, Олександер Білик, Марко Ткач, та полеглих героїв Майдану і захисників України на Донбасі від російських окупантів.

Методія Борецького обрали головою президії. Він зачитав порядок денний зборів, який присутні прийняли одноголосно. Про фінансову стабільність і життєздатність спортового осередку свідчив і звіт скарбника Стефана Кундеревича, котрий повідомив, що прихід становив торік $274,526, витрат було $302,645.

За фінансові справи спортової ланки “Ukrainian Nationals” звітував Джим Макнесбі: прихід становив $471,946, а витрати $774,552.

Ярослав Козак, управитель “Тризубівки”, відзвітував про діяльність господарської частини. Посілість, будинок, ресторан і бара минулого року була уживана 7 днів на тиждень. Площа в 40 акрів землі назовні  вимагає постійно щораз більше праці, щоб втримати гарний вигляд, а добровольців вже немає. Тому наймаємо час-від-часу платних працівників, для покриття нового даху концертного павільйону, нового штучного поля, та обрізання дерев і кущів. Був збудований збірник води під футбольними стадіонами. Гараж, де є трактори для кошення трави, візки, так само вимагає постійної праці.

У кожній управі даної організації, є спеціальні люди, без яких неможливо успішно вести роботу. Ярослав Козак подякував за надзвичайну співпрацю Василеві Юру, Тедові Копу, Остапу Левицькому, Стефану Кундеревичу та Христі Харечко, котра провадить кухнею для різних імпрез.

Марко Бегей звітував за 718 членів “Тризуба” і нагадав про членські вклади, необхідні для утримання спортової оселі. Він і надалі працює над поповненням членства молодими спортовцями.

Данило Ниш звітував за спортову ланку “Ukrainian Nationals”, де були активними 40 футбольних команд: дві чоловічі, одна жіноча, а також 37 хлоп’ячих і дівочих. Перша чоловіча команда під проводом Петра Харечка та тренера Петра Борецького грали в United Soccer League, як і жіноча команда під проводом Йосипа Гозака. Молодечі команди мали понад 500 змагунів і змагунок віком від шести до 18 років; 24 хлоп’ячих і 16 дівочих команд.

На Memorial Day відбувся молодечий турнір копаного м’яча, участь у якому взяло 212 дружин.

На Columbus Day Weekend під проводом Брюса Туліо був проведений шостий турнір суто дівочих дружин за участю 202 команд.

Звітного року відбулася шоста “Тризубівська” футбольна академія для хлопців і дівчат віком від п’яти до 11 років, у якій взяло участь понад 170 учасників, а також відбулися літні дитячі табори.

Команда з ґольфу під проводом Йосипа Гомика провела свій 40-ий річний турнір на Limekiln Golf Club, у якому взяло участь 84 ґольфіста.

Стрілецька команда з лука під проводом Іллі Буйневича і Евгена Луціва виступила під час звітного періоду в турнірах стейту та національних, здобувши 19 медалей у різних катеґоріях. Ілля Буйневич став чемпіоном Пенсильванії в одній із катеґорій, а Евген Луців здобув друге місце у своїй віковій катеґорії.

Богдан Сірий звітував за фундацію “Тризуба” і закликав усіх, хто робить свій заповіт, не забувати про цю фундацію.

Микола Бойчук звітував за Товариський суд, а Евген Лоза за Контрольну комісію, де все було гаразд.

Орест Лесюк розповів про побудову нового штучного поля, яке обійшлося в понад 2 мільйони долярів. Ми йдемо в ногу з новітніми технологіями, і вся трава на полі — пластикова, і це дуже м’яке покриття де можна грати в будь-яку погоду. На штучному полі встановлено світло-діодне освітлення, яке дозволяє зменшити витрати на електроенергію. Мобільний телефон дозволяє керувати кожним із 48 прожекторів.

За останні роки збільшилась кількість команд з п’яти до 40 команд. Щороку на полях відбуваються різні футбольні турніри, а чемпіони отримують нагороду на пам’ять — український тризуб та чаші з українською емблемою.

Влітку, на канікулах, тут відбувається тренувальний дитячий турнір з футболу. В українській та американській пресі висвітлюються визначні події спортового осередку.

По закінченні всіх звітів, голова Контрольної комісії оголосив абсолюторію уступаючій управі, що всі присутні й підтримали. Номінаційна комісія запропонувала склад нової управи, який присутні прийняли одноголосно.

Управа “Тризуба”: голова — Орест Лесюк, заступники голови — Ярослав Козак, Евген Лоза, Остап Левицький, Василь Юр, Данило Ниш, Христина Харечко, Микола Максимюк, фінансовий референт — Стефан Кундеревич, секретар — Юрій Поритко, референт членства — Марко Белей. Пресові референти — Роман Лужецький та Евген Луців.

Управа спортової ланки “Ukrainian Nationals”: голова — Данило Ниш, заступники голови — Стефан Криско, Стефан Харечко, Брюс Туліо, Данило Гармон, секретар — Лоїз Отило, скарбник — Джим Макнесбі.

На завершення новообраний голова Орест Лесюк подякував за довіру та окреслив працю та плани на майбутнє “Тризуба” і спортової ланки “Ukrainian Nationals”, згадавши імпрези до Дня батька, Дня незалежності України, футбольні турніри. Він наголосив на тому, що “Тризуб” має взаємодіяти з іншими організаціями, і є партнером кредитівки, закликав присутніх краще працювати над тим, щоб забезпечити майбутнє “Тризуба”, та подякував членам управи й усім, хто допомагав протягом року. Орест Лесюк сказав, що серед наших головних завдань є збереження, розвиток і прославлення нашої спадщини й українського спортового настрою.

Роман Лужецький

Україна, безумовно, має свої проблеми. Вона тоне у війні, яка здається без кінця. Частина її територія була захоплена і приєднана брутальним сусідом.  Рівень життя не далеко від бідності.  Корупція процвітає і на найвищому рівні. Проте Україна всього 25 років молода і тільки починає писати свою власну історію. На разі в порівнанні з багатьма другими державами Україна це етнічний та релігійний курорт.

Проте, в той же час, цей зразок для етнічної і релігійної терпимості навіть парадоксальний. Хоча України ворог Росія, переважна більшість громадян продовжують використовувати російську мову. Російська етнічна меншина продовжує процвітати, і навіть не відчуває, що вона фактично національна мешина.  Білоруси, молдавани, татари, угорці, румуни, поляки і євреї по черзі кількості  продовжують процвітати також і навіть рости. Насправді з точки зору чисельності єврейського населення в Україні в два рази більше чим було, і не в результаті породів, а імміграції. Євреї мігрують в Україну навіть з, здавалося б, їх найбільш безпечного притулку – Ізраїлю. Причини в тому, економічні можливості і сприятливий політичний і соціологічний клімат. Проте деякі росіяни, поляки і євреї продовжуть писати лихо про минулу історію України, іронічно бо Україна була поневолена, а їхні національсті фактично були між провідними поневолювачами.

Мабуть, тому що українці і росіяни жили пліч-о-пліч на території України протягом багатьох років, росіяни не сприймаються як вороги багатьма українцями. І це незважаючи на те, що анексія Криму, війна в Донбасі і багато інших політичних, економічних, культурних та соціологічних лих в Україні є прямим результатом довгострокової політики з боку Росією чи за царя або комісара, щоб знищити українців фізично або психологічно і замінити їх росіянами. Крим не можна було так легко приєднати  коли б підготовка, щоби зробити його російським не відбувалася декадами включно з коштом другим національностей — Кримським татар, тощо. Російські сурогати на Донбасі це нащадки переселення російських імперіалістів в Москві, явище створене радянськими російськими комісарами через знищення (Голод-геноцид) і міграцію.

Євреї і українці теж жили пліч-о-пліч протягом тривалого часу в наслідку царського і комісарського доручення і тому протягом довгого часу українські єврейські відносини були напруженими. Українці звинуватили євреїв у своїх бідах, які обрушилися на них в періоди російської та польської окупації України. Євреї часто були посередниками. Ця ворожість, яка виросла часто поглиблюються з точки зору українського, тому що організована єврейська громада в Україні ніколи не симпатизувала з українськими прагненнями, зокрема, до незалежності. У період після Першої світової війни жодна єврейська політична партія підтримала незалежність України. Ця відсутність співчуття було очевидно навіть під час останньої революції 2013-14, коли мало представників організованої єврейської громади  брало участь в революції, а навіть ті виступали російською мовою. Ніхто не спромігся вивчити українську після  чверть століття незалежності України. Простягнення оливкової гілки була майже повністю односторонньо, як зовсім недавно, у вересні минулого року, коли Україна відзначила трагедію Бабиного Яру на найвищому рівні, а президент Ізраїлю виявився поганим гостем, виступивши з обвинуваченням українців.

Єврейське зростання як числа і впливу сьогодні вражає. З якоїсь причини багато євреїв ображаються, коли їх непропорційний вплив згадується. Але факт в тому, що президент і прем’єр-міністр України є євреями. Так само деякі з більш корумпованих українських олігархів, як Віктор Пінчук та ще раз президент України. З другої сторони найбагатша людина в Україні трапляється бути мусульманином. Це є позитивним, але той факт, що він також часто сурогат для російських імперіалістів вражає негативно.

Україна це етнічна та релігійна мозаїка краще або гірше. Дуже мало кого з українців обурює той факт. Звичайно, є екстремістський елемент, як і в будь-якому суспільстві.  Русофобія (через війну), Полоно-фобія (особливо з кричущими деклараціями поточного  екстремістського польського уряду) або антисемітизм (в наслідку постійної історичної лайки) можна очікувати, звичайно, менше, ніж виявляються в інших демократичних цивілізованих країнах. Однак, з якоїсь причини тільки одна організована етнічна спільність, яка неодноразово висловлює свою лояльність по відношенню до України, а це є татари, звичайно, крім українців найбільш корінна етнічна національність на території України.  Білоруси, молдавани, румуни і поляки, окрім в площині релігійних громад, як правило, не сильно організовані. Угорці обмежені географічно. Євреї процвітають, але їх керівництво не висловлює свою солідарність з Україною. Росіяни частіше за все мають імперіалістичне мислення про українців як своїх молодших братів, хоча українці значно старші і багато росіян в Україні незрозуміло і іронічно підтримують політику Путіна.

Суть  полягає в тому, що з усіма своїми історичними і навіть поточними проблемами, українці залишаються в основному увічливими за духом і позитивно відносяться до своїх сусідів в Україні. Незважаючи на роки вимушеного атеїзму, ліквідації  традиційних церков, люди в Україні осталися  дуже релігійні і толерантні. В кінцевому рахунку ці чинники можуть виявитися корисними в забезпеченні України як держави бо етнічно різні громадяни формуватимуть країну, яка є вітаючим притулком, не для окупації як у минулому.  Якщо б тільки України етнічні та релігійні меншини, визнали її хороші можливості, її добрих увічливих людей  і працювали в напрямку процвітаючої України як спільної батьківщини, а не просто для завдоволення власного апетиту, нехтуючи її корінним населенням.

 

13 квітня 2017                                                   Аскольд Лозинський                                       

Оскільки вже довший час у єврейських публікаціях, або просто в американських редагованих євреями публікаціях не було анти-української статті, то напів- кровний українець з Канади, відомий своїми наклепами проти українських націоналістів, виготовив ще один пасквіль, хоча правда, обвинуватив Українську Повстанську Армію у мордуванню тільки трохи більше ніж одну тисячу євреїв у Волинських лісах 1943-44 роках.

Стаття Івана Павла Гімки під заголовком: “Колишні Українські Поліцаї в Українському Національному Повстанню: Продовжуючи Голокост поза Німецькою Службою.” Стаття появилася у престижному видавництві Нортвестерн Юніверситі Прес, у виданню “Лекції та Спадки ХІІ Нові Напрямні у Дослідженні Голокосту та Освіти”,з предикацією в’язня Аушвіцу Теодора Зев Вайса– основоположника Освітньої Фундації Голокосту для своїх онуків з надією, що вони зможуть: “виростати у світі де людськість буде жити без страху, без упередження — у мирному світі.” Ця Фундація сьогодні знаходиться при Нортвестерн Університеті.

Подаю так докладно цю інформацію для того, щоби дати знати недвозначно, що стаття Гімка була написана не для дискусії, а явно з політичним прицілом. Гімка здавалося б серйозно ставиться до цього питання і періоду від 1941-1944рр, Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії в тих роках на території Галичини і Волині. Одначе, при докладнішому аналізу його писанина є ненаукова. Його основною вадою є те, що він користується виключно загадковими свідченнями, які відбувалися у формі монологів (без найменшого перепитування) євреїв з прицілом написати історію Голокосту та документами з радянських архів без найменшої спроби перевірити їх автентичність та, у випадку згаданих документів ОУН чи УПА , які знаходяться у радянських архівах, без жодного намагання порівняти їх з документами самого архіву ОУН чи УПА.

Можна б подумати, що Гімка є просто жертвою радянської, а сьогодні російської дезінформації та емоційного ставлення постраждалих євреїв до свого знищення, але на недоведеність його посилань постійно звертається йому увага, та Гімка не проявляє найменшої спроби це виправити. Як виправити? Шукати джерела, які безперечно є довіреними для підтримки його сумнівного дослідження. Тому, можна тільки припускати, що робить він це з прицілом, хоч з яким не знати точно.

Знаємо, що за радянських часів він мав доступ до радянських архівів тоді коли звичайні науковці з Заходу не мали. Знаємо також, що його зацікавлення Голокостом відносно нове, тобто вже з ХХІ століття, і в додатку за фінансову винагороду.

Основою теорії Гімки у згаданій статті є те, що українці служили при німецькій поліції на Волині, а коли німці почали програвати війну, ці українські поліцаї дезертир-ували та за поданням польського історика Грегоржа Мотики 4-5 тисяч пішли в УПА. У поліції вони, за психологічною теорією Гімки, навчилися жорстокості та тактики і це вони передали в УПА.

Цю теорію проповідує не тільки Гімка. Її застановили крім Мотики також і відомий американський історик Тимоті Снайдер, тільки, що Мотика і Снайдер користуються цією теорією при поясненні насильства УПА проти поляків на Волині, а Гімка застосовує цю теорії до мордування євреїв. До речі, ні Гімка, ні Мотика, ні Снайдер не є психологами і ніде я не бачив, щоби вони посилалися на експертизу хоч якогось психолога.

Та основна проблема з науковістю Гімки– це просто смішний рівень його доказів, беручи під увагу навіть відносно гнучкі критерії дослідження, коли пройшло чимало часу від самих історичних подій.

Ось для прикладу, Гімка пропонує прийняти як істину такі сумнозвісні джерела як нібито допити та протоколи цих допитів радянськими спецслужбами членів ОУН чи УПА які знаходяться у радянських архівах, або у радянських виданнях. Інколи ці документи зявлялися, також, у виданнях Літопису УПА для того, щоби представити, що писала радянська дезінформація про УПА. Натомість Гімка приймає дезінформацію як джерело і у своїх примітках згадує Літопис, щоби ще більше дезорієнтувати свого читача.

Другий приклад це свідчення т.зв. очевидців. Гімка пропонує мемуари єврея Якоба Бібера, який описує не тільки хіба свої власні спостереження, але також свого двоюрідного брата, якого “бульбісти”, як той брат назвав осіб з УПА, запросили до роботи та він розповів Біберу свої враження, що “бульбісти” вбивали всіх жидів котрих вони знаходили. Навіть якщо можна було Бібера перепитати, він міг тільки сказати те, що йому сказав його двоюрідний брат. Чи те, що він сказав правда чи ні, не знати. Ніде у світі таке не приймається як джерело чи доказ.

Сам Гімка підтверджує, що документів злочинів УПА проти євреїв на Волині у нього немає. Також він признає, що у 1943-44рр було вбито на Волині відносно мало євреїв, що він тільки приписує це УПА– бо сама назва УПА не знаходиться у жодних зізнаннях, а хіба “бульбісти” і “бандерівці”. Також Гімка признає, що багато євреїв на Волині включилися у боротьбу по стороні радянських партизанів, але не поцікавився чи ті євреї, яких вбивали, не були радянськими партизанами, тільки, підкреслює, що вони були євреями.

Треба признати, що УПА у 1943-44 році на Волині боролася проти німців, поляків і радянських партизанів. Мало було при цьому невинних. Поляки служили у німецькій поліції та службах Армії Крайової, а євреї служили у радянській партизанці. УПА боролась проти всіх.

Висновки та запитання: Для чого Гімці потрібно було це писати? Без відповідних джерел, про події відносно незначні чисельністю та з різними інтерпретаціями? Це знають, мабуть,  Гімка, редактори і видавці згаданого видання. Але наукового примітивізму тут аж за багато. Правда це служить сьогодні російській дезінформації, але виходить ні Гімці ні індустрії Голокосту мабуть це не перешкоджає.

27 лютого 2017р.                                                   Аскольд Лозинський

Сьогодні в українському інформаційному просторі є багато дискусій щодо «Євробачення-2017». Особливо гостро заговорили після того, як частина працівників “Національної суспільної телерадіокомпанії України”, які готували проведення Конкурсу, вийшли з проекту. Один із менеджерів що покинули проект Денис Блощинський оприлюднив заяву про вихід з підготовки, у якій йдеться, що головними причинами є забрані у них повноваження. Призначивши нового керівника Конкурсу наділеного, нібито, повним контролем усіх аспектів Євробачення в Україні, що супроводжували призначення і дії, зупинили, начебто, на два місяці роботу над проектом, а робота їхньої команди була повністю заблокована. На думку групи яка покинула проект, нове керівництво не провело жодної реальної дії для реалізації проекту в потрібні терміни, а їхня команда, дану ситуацію, вважає не прийнятною. І тому вирішила піти.

До того ж, пан Блощинський висловив припущення, що бюджет Конкурсу може бути не прозорим, оскільки, на його думку, початкова цифра якою раніше оперували була – 655 млн. грн., а на сьогодні підписаний бюджет конкурсу складає – 855 млн. грн. Додаткові гроші мають надійти від продажу квитків, але як розпоряджатимуться цими коштами пан Денис не знає.

Ще, пан Денис сумнівається у здатності добре організувати роботу з підготовки до Конкурсу заступником НСТУ – Павлом Грицаком.

А деякі кореспонденти як от Андрій Бреннер взагалі заявляють, що Україна повинна була відмовитися від проведення конкурсу одразу після перемоги Джамали. Мовляв, передусім влада країни та НСТУ застрягли у тривалих суперечках про те, яке місто прийматиме «Євробачення-2017». Оголошення результатів відбору неодноразово відкладалося, а час на підготовку складного телевізійного шоу спливав. Натяк на те, що прозорістю відбір міст-кандидатів на проведення Конкурсу не відрізнявся. Хоч, для багатьох було зрозуміло, що для проведення такого конкурсу як Євробачення підходить місто у якому добре розвинена інфраструктура: міжнародний аеропорт, наявність великої кількості готелів та великий концертний майданчик, а такі умови є, так можна зрозуміти, лише в Києві.

Пан Бреннер вважає, що великою проблемою стало подання у відставку через, нібито, суперечки щодо фінансування «Євробачення-2017» генерального директора НТКУ Зураба Аласанія. Не подобається пану Бреннеру і затяжка з вибором місця проведення європейського конкурсу у місті Києві та затримка на тиждень у зв ’ язку з вибором фірми-партнера з продажом квитків. Ціна квитків теж не подобається пану Бреннеру, він вважає, що у європейських країнах найдорожчі квитки коштували менше аніж у нас. У залі, буцімто, на найкращих місцях сидітимуть лише люди старшого віку з дорогими годинниками і гладкими на вигляд. Що, начебто, не передбачено пільгових квитків для офіційних організацій фанатів «Євробачення», а гасло Конкурсу в Україні «Шануймо розмаїття» навряд чи буде мати щось спільне з духом «Євробачення».

Пан Бреннер говорить про виснаження нашої країни трирічною війною, і що було би не погано зробити так як колись зробили в Ізраїлі, передали конкурс Голландії, тому, що Ізраїль, який переміг у конкурсі Євробачення двічі поспіль не міг організувати його у друге. Ніби, відмовившись від конкурсу Україна зберегла би обличчя.

Співзвучно до своїх українських панікерів заговорили і про неможливість проведення «Євробачення-2017» і в північного сусіда окупанта Росії. Там повним ходом йде інформація, нібито, головні організатори покинули оргкомітет, тому проведення Конкурсу під великим питанням. Крім того, деякі діячі культури Росії заявляють про бойкот Конкурсу в Україні, через заборону вісімдесят трьом, так званим діячам російської культури, в ’ їзду до України. «Росія повинна оголосити бойкот Євробаченню» – заявив російський продюсер Йосип Пригожин. «У нас 140 мільйонів аудиторії! Не треба терпіти від них ляпасів. Ці двері для нас закрито. Нам там не раді . Давайте брати приклад з нашого президента Путіна, який завжди пропонує Заходу свої умови, а не слідує нав’язаним правилам. Якщо вони втратять трансляції величезної держави, вони позбудуться грошей. Це ж все не безкоштовно. Треба створити ситуацію, за якої вони за нами бігати будуть. « Нова хвиля» набагато крутіше! Не треба їхати на Євробачення, – сказав Пригожин.

Деякі депутати російської Держдуми як Олег Нілов запропонува ли , щоб Росію на конкурсі представляли Йосип Кобзон та хор імені Александрова. Першому українські спецслужби заборонили в’їзд в Україну через підтримку терористів з так званого «ДНР», а музиканти хору загинули в авіакатастрофі російського Ту-154 над Чорним морем 25 грудня 2016 року. Окрім того, Нілов переконаний, що організатори Євробачення займаються «інтервенцією на культурному фланзі». Причиною таких голослівних заяв стало те, що перший півфінал конкурсу запланований на 9 травня, яке в Росії вважається священною датою, і що конкурс може перетворитися на шабаш.

У Росії, зокрема в Держдумі йдуть дискусії, як Йосип Давидович Кобзон може представляти РФ на Євробаченні якщо йому заборонено в ’ їзд до України, і у нього може бути два паспорти, що заборонено в російському законодавстві. Йосип Давидович може мати паспорт так званого «ДНР», що недавно узаконено президентом РФ Володимиром Путіним. Крім того, Кобзон може позбутися і депутатства в Держдумі, оскільки не може депутат Держдуми бути громадянином іншої держави. Навіть якщо б дозволили пану Йосипу приїхати до України на Конкурс, то скоріш за все його б засвистали. Таке уже було більше десяти років тому, коли Кобзон на головній українській сцені палаці «Україна» вирішив заспівати пісню у якій йшлося що російський і український народи навіки разом. Репертуар Кобзона не більше як, «Дєнь побєди» – 9 травня.

Звісно, що у Росії тільки і думають, щоб Конкурс «Євробачення-2017» в Україні не відбувся, і роблять усе для того щоб цього не сталося, але, якщо і відбудеться, то за всяку ціну принизити і спаплюжити подію.

Натомість, підготовка до “Євробачення-2017” в Україні під контролем і все відбувається у плановому режимі. Про це заявила в.о. голови правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Ганна Бичок. Вона наголосила, що кадрові зміни в команді не вплинуть на підготовку і проведення «Євробачення- 2017» в Україні. Адже на місця менеджерів, які покинули проект, вже знайдено заміну. Заступник керівника ПАТ НСТУ Павло Грицак сказав, що це зайняло приблизно 72 години. До складу нової команди увійшли комерційний директор Лариса Коваль, івент-менеджер Кирило Воронін та директор з питань безпеки Олег Западнюк. Їхні кандидатури вже погодженні з Європейською мовною спілкою. Ці фахівці мають значний досвід робити у масштабних міжнародних проектах.

Своє слово про ситуацію навколо «Євробачення-2017» сказала і переможниця даного конкурсу українська співачка Руслана Лижичко. Вона підкреслила, що подібна ситуація була дванадцять років тому коли Євробачення відбувалося у Києві. «Саме тоді на посаду виконавчого продюсера «Євробачення-2005» було запрошено Павла Грицака, який вивів ситуацію із кризового стану. У мене немає підстав ставити під сумнів професійність Павла Грицака, його досвід та його команду. Я впевнена, що і сьогодні навіть у ці стислі терміни Павлові разом з командою під силу організувати роботу таким чином, щоби «Євробачення-2017» відбулося на гідному рівні», – повідомила співачка.

У свою чергу, віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, заявив, – «У підготовці до пісенного конкурсу задіяно сотні українських та іноземних фахівців. Природньо, що протягом підготовки до такої масштабної події у команді НСТУ як суспільного мовника можуть відбуватися певні кадрові зміни. Однак жодні персональні рішення не вплинуть на якість проведення Україною пісенного конкурсу «Євробачення-2017». Також він запевнив, що подію буде проведено якісно та у повній відповідності з високими стандартами Європейської мовної спілки та вимогами широкої глядацької аудиторії Євробачення. Національна суспільна телерадіокомпанія України як мовник-організатор “Євробачення-2017″ у тісній співпраці з Європейською мовною спілкою реалізовують спільний план дій щодо підготовки до пісенного конкурсу. Незважаючи на низку проблем, які були накопичені за попередній період, сьогодні знайдено ключові рішення, створено умови для ефективного виконання НСТУ всіх завдань в рамках підготовки до Євробачення-2017”, – наголошено В ’ ячеславом Кириленком.

Під час засідання уряду України прем’єр-міністр Володимир Гройсман також відгукнувся щодо пісенного конкурсу Євробачення у Києві. « Ми абсолютно в плановому режимі, професійно готуємося до проведення Євробачення. Євробаченню в Україні абсолютно нічого не загрожує». Володимир Гройсман заявив, що «Євробачення-2017» буде проведено на найвищому, якісному рівні.

Усі антиукраїнські дії стосовно проведення «Євробачення-2017», про те, що йому щось загрожує і що Конкурс може не відбутися потрібно вважати фейковими, такими, що не відповідають дійсності. Конкурс буде проведено, як би там комусь не хотілося зірвати його.

З 14 лютого 2017 року розпочато продаж квитків на «Євробачення-2017». Ціна квитків від 8 до 500 євро. Один користувач може одночасно купити до 4 квитків. Більше квитків можна купити лише через оператора кол-центру. Квитки також будуть продаватися у касах і платіжних терміналах.

Місце проведення Конкурсу місто Київ, просп. Броварський, 15, Міжнародний виставковий центр.

Юрій Сидоренко

Павло Табаков – український співак, музикант, композитор, аранжувальник – зустрівся зі своїми шанувальниками в Нью-Йорку та Нью-Джерсі

  Співак Павло Табаков та його сценічний колега, гітарист-віртуоз Володимир Оленський, прибули в метрополію Нью-Йорка (штат Нью-Джерсі, як відомо, складова цієї метрополії) опісля виступів 27 та 28 січня 2017 р. у Чикаго (Іллінойс) та Клівленді (Огайо). Три зустрічі у нашій ерії і скоріш – додому, в Україну. Там Павла, чекає, зокрема,  продовження нагальної роботи над  своїм шостим альбомом, написанням мюзиклу, трансформуванням програми «Любов жива», з якою дует приїхав на гастролі в Північну Америку. Щойно перед від’їздом до Америки була записана на студії однойменна пісня, прем’єра якої власне тут і відбулася. Виконанням авторської пісні «Любов жива» закінчував свої виступи тут, у нас, на східному березі океану.

Павло свого часу як переможець проектів «Шанс» (2005) та «Голос країни» (2012) полонив Україну своїм сильним голосом і пристрасною душею як виконавець романтичних, ліричних пісень. Нині ж, у важкі для країни часи, дотримується чіткої громадянської позиції. Він – автор музики однієї з перших пісень, присвячених Небесній Сотні – «Небесну Сотню, Господи, прийми», та учасник проекту «Пісні війни». Власне, з пісні на музику Табакова «Дорога на схід» і розпочався цей проект, метою якого є запис на професійній студії компакт-диска пісень, написаних воїнами АТО. За час війни на сході України неодноразово разом з колегами виступав з концертами у військових частинах, полігонах, госпіталях…

І все ж, у нинішній час, коли пекло війни в Україні продовжується, а світ глобалізується, породжуючи, всупереч сподіванням, нові проблеми, його ідеєю-фікс є гасло: «Любов врятує світ». Проспівав не одну романтичну пісню про любов, а на завершення зустрічі закликав своїх шанувальників щиро, без формального пафосу,  бути щасливими через Любов у всеоб’ємному значенні цього слова. Любов як антипод ненависті врятує світ.

Здається, нічого нового не сказано. Відоме. Але йому повірили як авторитету. Авторитет Павло завоював під час цих зустрічей з українцями Америки на початку 2017-го, а також і у тих людей, хто вперше близько познайомився з його творчістю, багатогранним талантом в усіх жанрах музичної сфери та цікавою особистістю. Він – молода людина 38-ми років високої загальної, музичної і навіть іміджевої культури, інтелігентний, скромний, душевний, спортивний, харизматичний, за відгуками – чудовий сім’янин і до безкраю залюблений у рідний Львів і рідну мову.

Величезну естетичну насолоду отримали всі, хто прийшов у Народний дім Нью-Йорка 3 лютого. «Акустичний концерт» – це музика наживо: вокал під супровід гітари та рояля. Без електронних підсилювачів. Вечір зачарування.

Приємних сюрпризів від Павла та Володимира було чимало.

Перше і загальне. Вразила висока культура запропонованої зустрічі: різноманітність програми з урахуванням різних смаків, приємна манера виконання, естетика поведінки на сцені,  душевність та щирість у спілкуванні з глядачами, зовнішня невідпорна привабливість, шарм Павла-вокаліста.

Вразила багатогранність таланту Павла. Півтори години на сцені без перерви. Один «на арені» у ролі і ведучого, і соліста, й акомпаніатора (рояль), і в окремих випадках – використання перкусії. На сцені Нью-Йорка пожалкував, що немає екрана, мав би додати щось з відеоряду.

*****

Отож, концертна  програма: Початок року. Ще актуальні колядки та щедрівки. Те, що запропонував артистичний дует, вразило. Павло – за роялем. І полилися колядки світу мовою оригіналів: перша – українська «Нова радість стала». А далі: польська, німецька, французька, італійська, іспанська, дві американські. На завершення – наш «Щедрий вечір, добрий вечір». Вразила багатомовність виконання та оригінальні аранжування (Павло володіє польською, англійською та французькою мовами).

А підсумував цей  блок власною піснею на слова Мар’яни Савки «Мирне Різдво» з коментарем: «Ця пісня присвячена драматичним подіям в Україні (її прем’єра відбулася наприкінці 2014 р. – авт.). У цьому пеклі атошному захотілося миру, любові, надії…» Вже два роки минуло, а пекло продовжується. Віримо і далі цим проникливо виконаним співаком словам: «…народився Бог один на всіх / – І на Захід, і на Схід». Щемна авторська а-ля коляда. І до слова: «Мирне Різдво» увійде в друге видання альбому «Різдво на двох».

*****

Далі артист оголошує українську класику. «Два кольори» (сл. Дмитра Павличка, муз. О. Білаша) в його виконанні сприймаються із зацікавленням і вдячно.

А ще далі – найвідоміші хіти зі свого репертуару. А вибирати Табакову є з чого: в його репертуарі – більше, ніж півсотня пісень. Як уже згадувалося, Павло став популярним як виконавець лірико-романтичного репертуару. Більшість його пісень про справжню і щиру любов. І ми отримали таку щасливу нагоду прослухати наживо:

«Загублені слова» (сл. В. Сєрової, муз. Харитонова). Пісня, з якою він брав участь у телепроекті «Шанс» 2005 року. З відгуків слухачів: «Його любов до музики справді знаходить загублені слова, слова для тих сердець, що чекають справжньої пісні».

Найбільше чекали його чи не найвідомішу «Тільки ти моя» (сл. В. Возняка, муз. В. Возняка та П. Табакова). Пісня, з якою Павло переміг у телепроекті «Голос країни» (2012). Вона полюбилася його шанувальниками, часто звучить в Україні і не тільки. Стала одним з головних хітів усіх галицьких весіль. Під її музику молодята виконують свій перший весільний танець. Павло і його дружина Ольга на своєму весіллі (2010) також пішли в перший танок під музику (та власне виконання) пісні «Тільки ти моя».

«Ти будеш моєю» (сл. Лідії Лазурко, муз. Павла Табакова) – виконував віртуозно, легко, грайливо, жартівливо. У тексті цієї пісні є такі слова: «Ти будеш ангелом, моїми крилами, моєю силою». Напевно, кожному з нас хочеться чути такі теплі слова від своєї другої половини.

«Я не можу тебе забути» (сл. Лідії Лазурко, муз. Павла Табакова) «Я не можу тебе забути. Я не можу без тебе бути. Ані дихати, ані жити, Я не можу тебе не любити»… Зворушливо. Чуттєво. Пристрасно.

І раптом «перебивка» авторських творів – відомою народною «Ой, чий то кінь стоїть» у виконанні дуету «Павло Табаков – Володимир Оленський». Улюблена всіма народна пісня в їхній інтерпретації прозвучала свіжо, з нетрадиційним фіналом.

Пісня «Нехай» (сл. Роберта Бернса, муз. Ярослава Нудика, переклад Миколи Лукаша) з репертуару «Піккардійської Терції» подобається самому співакові і, безумовно, сподобалася нам. («Нехай я буду злидарем // В чужім краю, в сумнім краю. // З тобою буде скрізь мені, як у раю, // Як у раю, як у раю…») Зачарував віртуозністю виконання, додатково використавши т. зв. вокальну перкусію (імітація звуків інших інструментів). До слова, Павло мав честь бути запрошеним знаменитим львівським гуртом «Піккардійська Терція» як соліст до участі в їхніх ювілейних концертах у Львові та Києві, присвячених 20-річчю колективу (2012).

«А ти була морем» (сл. Лідії Лазурко, муз. Павла Табакова) виконувалася із  залученням публіки і проханням підтримувати виконавця мовою жестів. Вийшло добре і дружно.

*****

І раптом всі встають з перших акордів наступної пісні. Звучить «Небесну Сотню, Господи, прийми»:

«Небесну Сотню, Господи, прийми,

Прийми їх душі з білими крильми,

Прости, Всевишній, що не вберегли,

Свого народу кращії сини».

Павло написав цю пісню на слова свого друга, буковинця Василя Фесюка. Її прем’єра відбулася на сороковини з дня загибелі Небесної Сотні на сцені Чернівецької філармонії під час концерту-реквієму 30 березня 2014 р. Мабуть, це одна з найбільших творчих удач Павла як композитора. Пісня, за його словами, з тих, які пишуться за 10 хвилин – як крик душі, як спалах особливого натхнення. Слухали і – мурашки по шкірі:  здається, чути навіть  “справжні”вистріли на Майдані (така драма передана музикою).

Розповів про мистецький проект «Пісні війни» (автор ідеї та координатор проекту – його менеджер Галина Гузьо), який стартував із запису пісні «Дорога на схід», музику до якої він написав (автор слів – той же чернівецький поет Василь Фесюк). Цю пісню Павло подарував п’ятьом українським воїнам, учасникам АТО, які її і виконали під час запису на професійній студії у квітні 2016 р. Вважає, що саме в їхньому виконанні ця пісня буде сприйматися побратимами на війні ближче, реальніше, чесніше. А мета проекту – випуск CD-диска з піснями, створеними і виконаними українськими вояками, які пройшли АТО чи досі захищають Україну на Донбасі. Щоб піднімати бойовий дух наших воїнів, а війну задокументувати в піснях, як у свій час – стрілецькі чи пісні УПА.

*****

І ще один сюрприз. Нам запропоновано три пісні в дуеті з його молодшою колегою по сцені Анною Косачевич – 16-річною співачкою-українкою з Нью-Джерсі (м. Парсипані). Анна, без сумніву, талановита, абсолютно вільно і впевнено почувається на сцені, ніби вроджена для неї. Ще старшокласниця, а вже звикла до великих сцен. Минулого року виконувала гімн України на спортивній арені Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку. Перший виступ дуету «Табаков – Косачевич» відбувся у 2015 р. на українському фестивалі у Союзівці. А в 2016 році – у Львівському оперному театрі, під час сольного концерту Павла Табакова «Світові хіти про кохання» у супроводі симфонічного оркестру. У концертах нашої ерії (Нью-Йорк, Йонкерс, Виппані) прозвучали три пісні дуету: зворушливо – «Переплетені долі» (слова – Лідії Лазурко, муз. – ПавлаТабакова), щемно – з репертуару Квітки Цісик «You light up my life» («Ти освітив моє життя») та італійська «Vivo per lei» («Живу заради тебе») з репертуару Андре Бочеллі (сл. Валеріо Зеллі, муз. Гало Панчері). Чекатимемо на щасливе продовження їхньої співтворчості.

*****

І перед закінченням півторагодинного концерту – а-ля карооке з класичного репертуару авторства Володимира Івасюка. Павло знаходив в залі серед слухачів таких дівчат, нью-йоркських українок, виконавським талантом яких варто було б пишатися. До слова, Павло разом з вокальною формацією «Піккардійська Терція», Тарасом Чубаєм та Оксаною Мухою є співучасником «Проекту Івасюк» (2012).

*****

Павло та Володимир були на висоті. З цієї висоти підведений підсумок виконанням  прем’єрної пісні  “Любов жива” автором  музики Павлом Табаковим ( сл. Лідії Лазурко)

В момент написання цих стрічок  автор  отримала  від менеджера співака  Галини Гузьо прес -реліз з нагоди  найближчого його туру містами України  з  програмою “Любов жива”, з якою українці деяких міст Америки  вже знайомі. В прес – релізі повідомлена історія  виникнення однойменної пісні, яку  тут  названо“Гімн Любові”

   ” Написання музики до пісенної прем’єри «Любов Жива» Павла Табакова надихнула його власна романтично-драматична історія. «Десять років тому я міг зробити найбільшу помилку – знехтувати коханням усього свого життя. Я міг пройти повз… Але знайшов у собі сили повернутися та сказати: «Пробач»… – зізнається співак. – Пригадую, як у ті непрості дні, дні сумнівів та вагань, мене охопила всеосяжна сила Любові, яка й допомогла прийняти єдино вірне рішення. Так я не втратив кохану – і наша історія закінчилася хеппі-ендом: тепер ця жінка моя дружина, у нас двоє чудових дітей!”.

     Балада «Любов Жива» – про те, як уберегти найсокровенніше почуття – Любов. Про непростий шлях від захоплення та пристрасті – до справжньої Любові, до справжнього прийняття у своєму серці іншої людини – такою, якою вона є. 

“Навіть   коли  спалені всі мости,

Краплю води у неба попроси.

Навіть коли вигоріло все дотла

В краплі води любов жива”

Пісню ” Любов жива” можна прослухати тут : https://www.youtube.com/watch?v=nzhM8EhxRkI

*****

Повернемося  у залу Народного дому  Нью- Йорку.

Півтори години Павло з колегою – на сцені. Енергії, запалу, сценічної мобільності – море. В цілому, програма «Любов жива» та її виконання – це був добре підготовлений, режисований театр. Нічого зайвого. Все в міру. Вдала зміна пісенних блоків за жанрами та тематикою. І спілкування із залом без награності. Щире. Тішило око і слух: актор високої культури, інтелекту, здібностей. Відчувалося, що за зовнішньою легкістю дійства – велика праця артиста. Мали можливість переконатися, чому Павло став зіркою після участі у всеукраїнських проектах, коли з ним познайомилася вся Україна. Могутньої сили голос (казали: «Голосище!»), вміння ним користуватися, внутрішня пристрасть. І повна віддача. За що глядач віддячує йому прихильністю і любов’ю.

Так було і в нью-джерсійських громадах м. Йонкерс (4 лютого) і в Американсько-українському Центрі культури у м. Виппані (5 лютого). Тут були повні аншлаги. І беззаперечне захоплення співаком. Зустрічали артистів бурхливо, емоційно.

*****

Відома істина: любиш те, що знаєш. А щоб пізнати людину (артиста) треба з нею зустрінутися, бачити, чути, контактувати. Жодні YouTube , найкращі аудіозаписи, а тим більш, штучні, нарочиті кліпи не передадуть ні таланту, ні шарму, ні індивідуальності акторської особистості. З ними треба зустрічатися. Не пропускаймо таку можливість – відвідуймо українських гастрольних артистів. З них виберемо собі тих, чия творчість та особистості  нам імпонують . І так духовно збагачуватимемо себе.

Дякуємо щиро Павлові Табакову, Володимирові Оленському за повну творчу віддачу, за приємні зустрічі, за можливість поспілкуватися. Це були мистецькі події, які запам’яталися і надихнули надалі слідкувати за творчими здобутками ваших талантів.

Дякуємо всім ентузіастам, хто причетний до організації та проведення цих гастролей.

До нових зустрічей, любі наші артисти! Wellсome! Щасти!

Лідія Корсун, Нью-Йорк. 

Судячи з дій Мінприроди, пріоритет відомства — не розвиток галузі, не збереження природних ресурсів, а лише їх ефективне використання.

Мінприроди наділене повноваженнями у сферах охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного і рослинного світу, відтворення та охорони земель, охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів.

Крім того, відомство забезпечує нормативно-правове регулювання розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та використання надр, контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.

Для того щоб задекларовані завдання міністерством впроваджувалися в життя, потрібна нова сучасна структура відомства, яка відповідала б поставленим цілям.

Але, чи насправді запропонована на сьогодні структура Мінприроди відповідає суті завдань?

Згідно з новою структурою Мінприроди, Департамент економіки та фінансів реорганізовано в управління – з пониженням як його статусу, так і повноважень. Також ліквідовано відділ з питань податкової політики.

За цією новою структурою залишаються без виконання такі важливі функції Мінприроди, які безпосередньо стосуються фінансового забезпечення природоохоронних заходів.

У першу чергу, припиняється робота з відновлення спеціального фонду держбюджету (Державного фонду охорони навколишнього природного середовища), що унеможливить цільове використання коштів від сплати екологічного податку.

Зазначаємо, що за 2016 рік до загального фонду держбюджету надійшло 842,1 мільйонів гривень, з яких Мінприроди передбачено лише 221,7 мільйонів. У разі послаблення роботи за цим напрямом Мінфін зможе скористатися ситуацією і повернути надходження коштів від сплати екологічного податку замість спеціальних фондів місцевих бюджетів до загальних фондів місцевих бюджетів.

Це знівелює роботу, яка була проведена з відновлення спеціальних фондів місцевих бюджетів – закон №918 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо цільового спрямування екологічного податку” від 24 грудня 2015 року.

У 2016 році, як і раніше, зацікавленими в нецільовому використанні екологічних коштів суб’єктами господарювання та чиновниками різного рівня, в тому числі народними депутатами України, були ініційовані пропозиції про зарахування надходжень коштів від сплати екологічного податку до загальних фондів місцевих бюджетів. Також гальмувався процес законного вирішення цього питання на рівні державного бюджету.

Відповіді на ці загрози та на запити про недоцільність зарахування коштів від сплати екологічного податку до загального фонду як державного, так і місцевих бюджетів, готувалися цим відділом.

Відділ також виконував роботу щодо: удосконалення нормативної бази, порядку встановлення та справляння екологічного податку (крім податку за радіоактивні відходи). Планувалося, у першу чергу, відновити:

– екологічний податок за викиди забруднюючих речовин від транспорту;

– ведення та аналіз інформаційної бази надходження до державного та місцевих бюджетів екологічного податку,

– збору за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та коштів від продажу таких дозволів,

– грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (інформаційна база ведеться з 2005 року);

– напрацьовував пропозиції щодо збалансування надходжень коштів від сплати екологічного податку (крім податку за радіоактивні відходи) до загального фонду державного бюджету і витрат на природоохоронні заходи на відповідний рік.

Для прикладу, на підставі систематичних пропозицій відділу збільшено видатки на природоохоронні заходи за бюджетною програмою на 2017 рік.

Завдяки роботі відділу підписано Угоду та Протокол до Угоди про інформаційне співробітництво між Державною фіскальною службою та Міністерством екології та природних ресурсів України. Згідно з цією Угодою Мінприроди матиме інформацію про усіх платників податку, яка буде оновлюватися щоквартально.

У сьогоднішніх діях Мінприроди – центрального органу державної влади, покликаного забезпечувати захист навколишнього природного середовища – пріоритетом є використання природних ресурсів, а не їх збереження; не розвиток галузі, а лише її ефективне використання.

У міністерстві відсутнє комплексне бачення та належне планування галузі.

На загальнодержавному рівні фактично відсутня комплексна система моніторингу, аналізу, планування і, відповідно, управління, що найгіршим чином впливає на стан навколишнього природного середовища та процеси сталого розвитку.

Відсутній чіткий механізм належного розмежування природоохоронних та господарських функцій органів охорони навколишнього природного середовища та їхнього ефективного втілення на практиці.

За функціональними обов’язками, починаючи з 2005 року структура практично не змінювалася. Просто вимивалося кількість одиниць з ресурсних управлінь на користь структур для обслуговування міністра – нова структура передбачає 5 заступників міністра плюс Державний секретар.

Крім того, у Департаменті з питань зміни клімату та збереження озонового шару збережено 2 відділи: системи торгівлі квотами на викиди парникових газів та ведення реєстру та відділ впровадження екологічних проектів. Через те, що у цій частині дія Кіотського протоколу призупинена (крім ведення реєстрів), виникає запитання – навіщо ці відділи?

Штат юристів збільшився до 20 осіб. Департамент охорони природних ресурсів відсутній.

Але ж, основна функція Мінприроди – охорона природи! А не юридичне забезпечення.

Останнім часом практично не було розроблено серйозних природоохоронних законопроектів, зірвано програму імплементації норм європейського права. Юристи не в змозі без спеціаліста-природоохоронника написати відповідний закон.

Відділ збереження та раціонального використання водних ресурсів. А що, морське середовище – це не водні ресурси? Так, 10 років тому був такий підрозділ – Відділ охорони Морського середовища. Але він був у складі Управління охорони водних ресурсів. А що робити з басейновим принципом управління водними ресурсами (Водний кодекс з нещодавніми змінами)? У новій структурі немає й натяку на виконання цієї норми.

Департамент стратегії та європейської інтеграції. Найважливіший напрям – 25 фахівців! Але мало би бути по-іншому – спочатку рідне довкілля, а потім міжнародна діяльність. Виконувати міжнародні конвенції необхідно, однак, виконувати їх мають природоохоронці, а не міжнародники.

Управління роботи з об’єктами державної власності – 10 осіб, водночас, Управління охорони земельних та водних ресурсів та Управління охорони біорізноманіття та біобезпеки – по 11 працівників.

Міністерство здійснює управління чим? – Нерухомістю? Чи все-таки природними ресурсами?

У керівництві міністерства є 7 радників і в Управлінні експертної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення (Секретаріат) – 6 експертів; разом–5,6% від загальної чисельності. А водників з земельниками – 4,5%. Чи прораховано та обґрунтовано науково таке співвідношення?

На даний час суперечливий з точки зору багатьох експертів закон “Про оцінку впливу на довкілля” лише опрацьовується в профільному Комітеті Верховної Ради України з урахуванням пропозицій Президента України – проте, в Мінприроди такий відділ вже є.

Відділ організаційно-аналітичного забезпечення не може бути єдиним вікном. Єдине вікно покликане опрацьовувати документи для надання адміністративних послуг населенню – а не його аналітичним забезпеченням.

Залишається лише догадуватися, кому вигідна така структура Мінприроди.

Держсекретар згідно з посадовими обов’язками у Міністерстві екології та природних ресурсів відповідає за:

– організацію роботи апарату Мінприроди;

– забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань Мінприроди та подає їх на розгляд міністру;

– крім того, Секретар організовує і забезпечує виконання ще багатьох внутрішніх міністерських функцій.

Якщо за організацію нових структур у міністерствах відповідають державні секретарі – то виходить, що в конкурсі на відповідні посади мають брати профільні фахівці, або щоб кандидати на посади мали би мати хоча б певний досвід у роботі обраного міністерства.

Бути хорошим організатором і менеджером замало, щоб відповідати посаді, де потрібні профільні знання і освіта.

Увечорі, 3 січня 2017 року, відійшов у засвіти Великий Українець, громадський діяч, офіційний розпорядник спадщини Уласа Самчука Ярослав Соколик.

З ініціативи Ярослава та Оксани Соколиків — офіційних розпорядників творчої спадщини Уласа Самчука – в Рівному до 100-річного ювілею Уласа Самчука   встановлено пам’ятник письменнику та  відкрито Літературний музей Уласа Самчука.

За 10 років діяльності музею, завдяки матеріальній допомозі Ярослава та Оксани Соколиків, працівники музею видали у серії «Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному» 28 книг сподвижників Уласа Самчука та вперше видали його драму «Шумлять жорна» та збірник спогадів «Неблудний син Великої Волині». А в  2008 році за сприяння подружжя  Соколиків було передано із Канади до Літературного музею Уласа Самчука в Рівному, картину відомого художника Федора Кричевського «Полтавський краєвид», яка все життя прикрашала помешкання Уласа Самчука в Торонто і служила своєрідним символом України.

Востаннє подружжя Соколиків завітало до Літературного музею Уласа Самчука в Рівному 9 липня 2015 року на «Свічу пам’яті», присвячену  Уласу Самчуку. Тоді ж були прямі ефіри на радіо та телебаченні, участь у передачі «Один на один» у Рівненській державній телерадіокомпанії, відвідини культурно-археологічного комплексу «Пересопниця».

Працівники Літературного музею Уласа Самчука в Рівному спільно з літературною громадськістю Рівненщини висловлюють співчуття дружині Ярослава Соколика – пані  Оксані Соколик його синам Всеволоду та Ігорю, моляться за упокій душі цього Великого Українця.