Вельмишановні співвітчизники-українці, чиєю домівкою стали США!
До вас звертається екс-військовослужбовець, стрілець 62-го батальйону 103-ї бригади ТРО Микола Савельєв. Позивний “Волоцюга”.
Що спонукає мене звернутися до вас із низкою актуальних питань? Як не дивно – вибори, що наближаються в США. Оскільки я є громадянином іншої держави, то просто не маю ні морального, ні юридичного права втручатися у перебіг перегонів у США, але це аж ніяк не позбавляє мене права ставити перед своїми земляками питання, котрі тривожать і ваші, і наші серця.
Прочитавши неодноразові обіцянки одного з кандидатів на посаду президента США Дональда Трампа про те, що він має серйозний вплив на українського президента Володимира Зеленського і президента РФ Володимира Путіна, і саме це дасть йому можливість легко завершити війну в Україні, я вирішив звернутися до нього з актуальною пропозицією.
Щоб підтвердити свою впливовість на світові процеси, вплив на українського і російського президентів та зацікавлення у завершенні російської агресії в Україні, я поцікавився: чи не хоче кандидат у Президенти США стати ініціатором і посередником масового обміну полонених між Україною та РФ – кілька тисяч на кілька тисяч військовослужбовців?
Погодьтеся, власне цей крок показав би, наскільки серйозно пан Трамп ставиться до війни в Україні. Копії цього звернення були надіслані також до декількох керівників виборчого штабу Дональда Трампа, а також до мільярдера Ілона Маска, який неодноразово пояснював свої контакти з Володимиром Путіним саме вирішенням “гуманітарних питань” під час цієї російсько-української війни.
Результат вразив: на свої багаточисельні звернення з пропозицією про обмін ми не отримали ЖОДНОЇ ВІДПОВІДІ! Почуйте, земляки, люди демократичних поглядів та відчуття свободи – ЖОДНОЇ!!! Ні від оточення Ілона Маска, який пояснює свої особистісні контакти з Путіним “вирішенням гуманітарних питань”, ні з виборчого штабу самого Трампа, ні від його прес-служби, ні від Меланії Трамп. Тобто тема, що цікавить мільйони українців в Україні, США і в цілому світі, котрих болить серце за новітніх невільників Кремля, в момент, коли на виборах у США йде боротьба за кожний голос, ВЗАГАЛІ НЕ ЦІКАВИТЬ Дональда Трампа, котрий позиціонує себе як миротворця.
Не було навіть ІМІТАЦІЇ зацікавлення у вирішенні цього питання.
Тому в мене до вас, мої земляки, є кілька питань. Невже ви, ті, хто підтримує Україну фінансово і морально, готові повірити політикам, у яких слово розходиться з ділом? Невже ви, чиї брати і сини сьогодні гинуть в холодних окопах від російських ракет, корейських мін та іранських дронів, дозволите обдурити себе тим, для кого популізм став наріжним каменем маніпулювання вашим голосом і вашою свідомістю?!
Сама Україна сьогодні, на мою думку, теж нині стікає кров’ю не тільки через агресію російської федерації, але й через надмірну довіру її громадян до політиків-популістів, котрі обіцяли нам легкі рішення важких питань і запевняли, що цієї війни ніколи не буде. Таке сталось тепер і в Грузії, коли люди через віру в популістичні гасла і через власну бідність голосують за режим, який мимоволі стає філією диктаторського режиму сусідньої держави!
Не дайте зманіпулювати собою, горді сини і доньки України, чиєю Батьківщиною через ваш вибір чи збіг обставин стала заокеанська земля вільних людей! Я не смію закликати вас, за кого голосувати і хто для вас стане найдостойнішим президентом, але мовчати про те, ХТО САМЕ ігнорує болісні для України питання, права не маю. Бо для того, щоб перемогло зло, хороші люди повинні просто нічого не робити. Ми, українці – хороші люди. Чесні, робітні, сміливі і розумні. Саме тому, як каже священик у церкві: “Будьмо уважні!”
З глибокою повагою, Микола САВЕЛЬЄВ, екс-стрілець 62-го батальйону 103-ї бригади ТРО, сьогодні – головний редактор газети “Ратуша”, Заслужений журналіст України
Доктор Едуард Алєксєєв, провідний спеціаліст Atlantic Spine and Joint Pain Center LLC у Маналапані, Нью-Джерсі, ділиться своїм експертним досвідом у лікуванні складних випадків болю хребта та суглобів. Його підхід поєднує найсучасніші методи мінімально інвазивної терапії з комплексним інтегративним лікуванням.
Dr. Alexeev continues to provide cutting-edge pain management solutions at Atlantic Spine and Joint Pain Center LLC in Manalapan, New Jersey, where he specializes in treating complex spine, joint, and chronic pain conditions using the latest minimally invasive techniques and integrative approaches. READ MORE (ENGLISH)
Діагностика та лікування болю шиї
За словами доктора Алєксєєва, біль у шиї – надзвичайно поширена проблема, з якою пацієнти часто зволікають звертатися по допомогу. Хоча причиною може бути просто неправильне положення під час сну чи погана постава, лікар рекомендує обов’язково звернутися до спеціаліста, якщо:
біль посилюється
супроводжується головними болями
з’являються прострілюючі болі в руках
Ці симптоми можуть вказувати на серйозніші стани, такі як cervical disc herniation (грижа міжхребцевого диска), spinal stenosis (стеноз хребтового каналу) або cervical spondylosis (шийний спондильоз). Рання діагностика допомагає запобігти прогресуванню захворювання та його впливу на повсякденне життя.
Комплексний підхід до болю в спині
Доктор Алєксєєв пояснює, що біль у спині особливо складно діагностувати через комплексність механічної системи спини. При обстеженні враховуються всі компоненти:
хребці
facet joints (фасеткові суглоби)
міжхребцеві диски
спинний мозок
зв’язки
сухожилля
м’язи
Інноваційні методи лікування
Замість того, щоб покладатися на медикаментозне лікування, доктор Алєксєєв використовує різноманітні процедурні підходи:
Nerve blocks (нервові блокади) – спрямовані безпосередньо на джерело болю
Radiofrequency ablation – мінімально інвазивна процедура, яка тимчасово деактивує нервові закінчення, що передають больові сигнали
Ін’єкції у суглоби для цільового полегшення болю
Regenerative medicine включно з platelet-rich plasma (PRP) для стимуляції природного загоєння
Інтегративний підхід до лікування
Філософія лікування доктора Алєксєєва базується на поєднанні різних терапевтичних підходів:
Фізична терапія для зміцнення м’язів
Мануальна терапія для правильного вирівнювання
Акупунктура для управління болем
Спеціальні вправи на розтягування та зміцнення
Використання ортезів для належної підтримки
Кожен пацієнт отримує індивідуальний план лікування, розроблений з урахуванням конкретного стану, способу життя та цілей. Такий комплексний підхід забезпечує не лише негайне полегшення болю, але й створює основу для довгострокового поліпшення та запобігання майбутнім проблемам.
Сьогодні доктор Алєксєєв продовжує надавати передові рішення для лікування болю в Atlantic Spine and Joint Pain Center LLC, спеціалізуючись на лікуванні складних випадків болю хребта, суглобів та хронічного болю з використанням найсучасніших мінімально інвазивних методик та інтегративних підходів.
Митрополит Ґудзяк (справа) разом із нагородженими медаллю Ellis Island у попередні роки: д-р Євген Голука (зліва) та Леонард Мазур (в центрі)
18 травня відбулася щорічна церемонія вручення почесних медалей Ellis Island. Ця медаль є однією з найповажніших нагород Сполучених Штатів Америки та вручається американцям, які віддані служінню країні та народові. Нагородження відбувається на острові Елліс, який від 1892 до 1954 року функціонував як імміграційна служба федерального уряду США, через яку пройшло приблизно 20 мільйонів осіб.
Митрополит Борис Ґудзяк, архиєпископ Філадельфійський Української Католицької Церкви, отримав цьогорічну нагороду. Лауреати представляли різні сектори, зокрема бізнес, медицину, військову службу, освіту, політику, засоби масової інформації та шоу-бізнес. Багато з цих лауреатів вклали неоціненний внесок у розвиток суспільства, який стимулює створення робочих місць, сприяє безпеці мільйонів осіб і зміцнює здоров’я та добробут суспільства.
Серед нагороджених – куратор TED Talks Кріс Андерсон; колишній голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Джозеф Ф. Данфорд; президент університету Принстона Крістофер Л. Айсгрубер; акторка Вупі Голдберг; генеральний директор журналу Fortune Алан Мюррей; засновник Craigslist Крейг Ньюмарк; президент і генеральний директор Montefiore Medicine доктор Філіп Озуа; актриса Прісцилла Преслі; бізнесмен і філантроп Девід Рокфеллер молодший; засновник CNBC і MSNBC Том Роджерс.
Митрополит Борис був єдиним релігійним лідером серед 88 нагороджених цього року. Кардинал Тімоті Долан, колишній лауреат нагороди, у своєму вітальному листі до учасників підкреслив «потужний голос Архиєпископа Бориса, який говорить від імені стражденного народу України». Протягом історії, яка почалася 1986 року, нагороду отримували представники української діаспори в США, зокрема єпископ-емерит Василь Лостен, д-р Євген Голюка, Зеня Муха, Мирон Голуб’як, д-р Ігор Савчук та Леонард Мазур. Цього року українсько-американську спільноту представляли Посол Паула Добрянська та Архиєпископ Борис Ґудзяк.
«Як член Дорадчого комітету « Ellis Island Medals of Honor», — зауважив д-р Євген Голука, — я переконаний, що вкрай важливо дбати, щоб американці українського походження, які роблять значний внесок, отримували визнання за межами нашої спільноти. Наша громада має багату історію участі в суспільному житті, і важливо, щоб наші досягнення були помічені та відзначені в масштабі всієї країни».
«Протягом десятиліть острів Елліс був місцем, що приймав мільйони іммігрантів. Ця нагорода відзначає спадщину іммігрантів, які приїхали до Америки та принесли плід своїм життям», – зазначив митрополит Борис. «Я вдячний за визнання для нашої громади у той час, коли Україна бореться за своє існування. Саме в контексті героїчної жертви українців і членів нашої Церкви я сприймаю отримання цієї нагороди».
— Докторе Михайле. Два тижні назад по багатьох засобах маси інформації була поширена новина базована на публікації в JAMA, Journal of American Medical Association. Головна тема цієї новини, що молоді люди, народжені після 1990 року, мають в два рази більший шанс (ніж їхні батьки) захворіти на рак товстого кишківника. От питаємося вас, чому так?
— Відповідь дуже проста. Не треба робити дослідження, не треба читати розумні статті, просто треба зрозуміти чотири основні речі, які ведуть до любих захворювань. Якщо вивчати рак, якщо вивчати інші хронічні захворювання, то буде збільшення інших хронічних захворювань там також.
І в тому є зовсім нормальна логіка. Ми всі повинні розуміти, є чотири основних причини захворювань. Всіх захворювань. Це перше. Друге, ми повинні розуміти, що виникнення захворювань не є обумовлене генами на 100%. Ось ці дві речі нам треба всім дуже чітко зрозуміти. Коли ми їх будемо знати, тоді ми можемо оперувати і орієнтуватись, як кажуть у світі здоров’я.
— Ви згадали чотири причини, але їх не назвали.
˗ Чотири причини, ми вернемося до них. Всі говорять, що гени зумовлюють захворювання. Гени зумовлюють захворювання ˗ це правда. Але яким чином? І що стоїть вище генів? Виявляється, вище генів стоїть епігенетика. І якраз, коли я вам поясню про епігенетику, ми підемо до тих чотирьох причин.
— Термінологія, епігенетика, що воно таке?
— Гени мають різні в собі закодовані властивості нашого організму, ознаки нашого організму. Є онкогени в тому числі, наприклад. Але вони сидять тихо і нічого нам поганого не роблять. Але як тільки вони починають активізуватися, тоді починаються проблеми.
Що обумовлює включення чи виключення цих генів. Обумовлює навколишнє середовище. Ми маємо певний генний набір. Якщо у нас навколишнє середовище сприятливе, наш генний набір працює якнайкраще. І це називається епігенетика. Наші гени у доброму навколишньому середовищі дають нам добре здоров’я.
Коли ми переносимо наші гени у погане середовище, тоді виникають хвороби. Хворіб багато. Але ще раз, коли ми поміщаємо наші гени у погане середовище, утворюється погана епігенетика.
Тепер, що таке середовище. Середовище ˗ це і є якраз тих чотири фактори.
Перший фактор ˗ це є будівельні матеріали, або харчування. Якщо ми будуємо будинок, ми використовуємо добрі матеріали, якість будинку добра. Перше це є харчування, добре харчування.
Друге, це є наявність токсинів. Більше токсинів – гірше, менше токсинів – краще.
Третє – це є інфекція.Є мікроорганізми які наші друзі. Але у зв’язку з підвищеним виробництвом антибіотиків, їх застосуванням і вживанням, у тому числі з їжею, гомеостаз природи змістився. Гірша інфекція стажа привілеювати, тобто, бути більш переважаючою. Це можуть бути віруси, бактерії, грибки і інші речі, які ми ще не відкрили.
— І останній, четвертий фактор?
— Четвертий фактор – це є стрес. Дуже важливий фактор, і ми всі то розуміємо.
Чотири фактори, якщо вони не є на користь нашого здоров’я ˗ всі захворювання підвищуються. У когось рак товстої кишки, а у когось якісь аутоімунні проблеми. Коліти, серцеві захворювання, що завгодно. Деменція, альцгеймер!
Ми штучно поділили багато речей у медицині. Треба зрозуміти прості речі спочатку. І ті прості речі мають бути в базі діяльності кожного лікаря. І з того починати всі лікування.
Продовження розмови з доктором Михайлом Фульмесом незабаром. Розглянемо по˗окремо чотири базові опори здоров’я людини.
З доктром Михайлом Фульмесом розмовляв Петро Рибчук
Ця практика, яку декілька кілька українських клінік почали пропонувати безкоштовно, стала чимось на кшталт патріотичного обов’язку, пише New York Times. Українські воїни обирають цей захід щоб зберегти національний генофонд, вважаючи що росіяни намагаються винищити українство як націю.
“Сучасна медицина дозволяє народжувати і виховувати дітей наших загиблих коханих, найхоробріших і найвідважніших людей у цьому світі”, – сказала Наталія Киркач-Антоненко. Вона розповіла, що її чоловік загинув на полі бою, коли вона була на третьому місяці вагітності.
“Виховайте їх гідними свого батька з такою ж любов’ю до України і дайте їм шанс жити в країні, за яку проливав кров їхній батько”, – сказала вона. За словами Наталії, її покійний чоловік Віталій заморозив свою сперму перед тим, як піти на війну. І хоча він загинув, Киркач-Антоненко сказала, що він буде батьком усіх її майбутніх дітей. Тепер вона використовує свою сторінку у Facebook, щоб заохотити інших солдатів зробити те ж саме для своїх дружин.
В українському парламенті зараз обговорюють законопроект, який передбачає державне субсидування кріогенного заморожування сперми. Ідея не нова. Американські кріогенні фірми пропонували заморожувати сперму американських солдатів перед відправкою до Іраку чи Афганістану.
За словами головного лікаря приватної київської клініки IVMED Галини Стрелко, близько 100 солдатів заморозили свою сперму в цій приватній клініці. Клініка відмовилася від 55 доларів за крипто˗консервацію для тих, хто воює з московитами. “Ми не знаємо, як ще допомогти. У нас немає зброї, ми не можемо воювати, але те, що ми робимо, теж важливо”, – сказав Стрелко.
Віталій Хронюк та його партнерка Анна Сокуренко вирішили звернутися до клініки після того, як Хронюк “отримав откровення”, перебуваючи під шквальним вогнем російської артилерії. Він сказав, єдине про що він шкодував, що ніколи не мав дитини.
Анна Сокуренко погодилася. “Я думаю, це дуже важлива можливість при втраті рідної людини. Пережити смерть коханого буде важко, але це дасть сенс продовжувати боротися, продовжувати жити”.
Підходить майже повний рік з часу нападу Росії на Україну але американці все ще твердо підтримують нас. Про це йдеться у недавньому дослідженні Gallup від 1˗го лютого. 65% дорослих американців вважають що Сполучені Штати мають підтримувати Україну до часу повернення втрачених територій. Навіть якщо це призведе до тривалого конфлікту. Водночас 31% вважають США що повинні підштовхувати Україну до швидкого завершення війни. Навіть якщо це дозволить Росії перебрати захоплену територію України.
Nearly one year into the war between Russia and Ukraine, Americans’ support for Ukraine holds steady. A stable 65% of U.S. adults prefer that the United States support Ukraine in reclaiming its territory, even if that results in a prolonged conflict. Meanwhile, 31% continue to say they would rather see the U.S. work to end the war quickly, even if this allows Russia to keep its territory.
Колишній американський військовослужбовець, морський котик, Деніел В. Свіфт загинув під час бойових дій в Україні. Як повідомляє Rolling Stone, Свіфт брав участь в обороні Бахмута, місті на Донбасі в східній Україні. Вночі 14 січня він був поранений протипіхотною гранатою запущеною російськими військами. Це спричинило черепно-мозкову травму, що в кінцевому підсумку призвело до його смерті.
Відомо, що американець приєднався до Військово-морських сил 2005 року, а 2006 пройшов навчання військово-морських котиків. Під час служби в армії отримав нагороди та відзнаки за службу в Іраку та Афганістані. Його останнім призначенням був спеціальний військовий підрозділ Західного узбережжя. Із березня 2019 року Деніел В. Свіфт значився як дезертир.
Уряд США не рекомендує американцям їхати воювати в Україну через ризик бути захопленими російськими військами, взятими в заручники. Відомо, що ще щонайменше шість американців загинули в боях в Україні. Державний департамент підтвердив нещодавню смерть громадянина США в Україні та надає допомогу родині.
“Як і багато людей, я був глибоко зворушений тим, що сталося в Україні. Я хотів допомогти. Коли почув про Міжнародний легіон, я зрозумів, що поїду. І наступного дня вирушив до посольства, щоб записатися”, — пише Кеннеді.
Коннор тримав у таємниці своє перебування в Україні, оскільки не хотів, щоб родичі та друзі хвилювалися. Тим більше, що у нього зовсім не було досвіду військової служби.
“У мене не було досвіду служби в армії, і я не був добрим стрільцем, але я міг носити важкі речі і швидко вчився. Я також був готовий померти там. Тому незабаром вони погодилися відправити мене на північно-східний фронт”, — написав він.
Молодий Кеннеді зізнався, що як солдату йому було страшно, і що йому пощастило живим повернутися додому. Проте він дорожить здобутим досвідом і тим прикладом, який йому показали товариші по службі.
“Ця війна, як і всі інші, жахлива. Люди, яких я зустрів, були найхоробрішими з усіх, кого я будь˗коли знав. Мої товариші-легіонери — вихідці з різних країн, походження, ідеології — справжні борці за свободу… Вони знають, що це не війна між рівними, це революція”, — наголосив Кеннеді.
За його словами, війна в Україні визначить подальшу долю демократії у цьому столітті, і закликав усіх небайдужих надати допомогу легіонерам в Україні всім, чим можливо.
“Вступайте до легіону, допомагайте на кордоні або відправляйте медикаменти. Щодня хтось там жертвує всім заради міцного миру”, — написав наприкінці Кеннеді.
10 республіканців˗конгресменів голосували “ЗА” тимчасовий бюджет до якого було включено додаткових 12 мільярдів для України. Конгресменка Вікторія Спарц голосувала “ПРОТИ”
Кевін МакКарті, ймовірний наступний спікер Палати представників виступив проти надмірних видатків на озброєння України у час коли Америка на порозі рецесії.
Підтримка України в боротьбі з Росією все ще має двопартійну підтримку в Конгресі. Але зростає вплив фракції республіканців ˗ палких прихильників Дональда Трампа. Для них головним лозунгом є «Америка перш за все», потрібно утриматися від втягування США у всі міжнародні конфлікти.
Показовим є недавнє голосування за тимчасовий бюджет до якого було включено додаткових 12 мільярдів для України. “ЗА” проголосували всі конгресмени Демократичної партії. “ПРОТИ” ˗ більшість республіканців, серед яких активна трампістка˗українка конгресменка Вікторія Спарц. Підтримали запропонований Байденом бюджет і додаткову військову допомогу Україні тільки 10 республіканців Палати представників.
На думку незалежних аналітиків, республіканці, ймовірно, отримають контроль над Палатою представників після листопадових виборів. Прогнозують, що більшість у Сенаті й надалі будуть мати демократи. Але можливості Байдена і Сенату будуть обмежені, оскільки бюджетні ініціативи президента США можуть бути відкинуті на самому початку, на рівні розгляду у конгресових комітетах контрольованих республіканцями.
В інтерв’ю МакКарті сказав, що адміністрація Байдена ігнорує внутрішні проблеми, серед них укріплення кордону з Мексикою, обмеження нелегальної імміграції. «Україна важлива ˗ — сказав пан МакКарті, але в той же час вона не може бути єдиним, чим вони займаються (Ukraine is important, but at the same time it can’t be the only thing they do)».
Адміністрація Байдена та демократи в Конгресі стверджують, що допомога Україні відповідає інтересам США та їхніх союзників по НАТО, а скорочення допомоги підбадьорить президента Росії Володимира Путіна.
Конгресмен Майкл МакКол, лідер республіканців Комітету закордонних справ Палати представників, сказав в інтерв’ю, що члени його партії стурбовані великими витратами на підтримку України. Але він думає що фінансування оборони України все ще має широку підтримку обох партій». Але, «… ми хочемо переконатися, що наші партнери по НАТО також беруть на себе тягар витрат».
“Тhey’re almost forced him to go in with what they’re saying”
В інтерв’ю для радіо Real America’s Voice 8˗го жовтня колишній президент Дональд Трамп розкритикував адміністрацію Байдена за “спровокування війни”. Він стверджує, що «риторика» адміністрації Байдена за кілька місяців до вторгнення в Україну сприяла рішенню Путіна напасти.
«Вони насправді знущалися над ним, якщо ви нейтрально подивитесь на це. Наша країна і наше так зване керівництво знущалися над Путіним. Якщо послухати, вони майже змушують його (Путіна) вдаватися до того, що вони говорять. Риторика була такою тупою».
Trump said the United States “taunted Putin” to the point “of almost forcing him” to invade Ukraine. pic.twitter.com/K29QW8aOoP
Трамп не подав жодних конкретних прикладів того, як США “знущали” Путіна з метою вторгнення в Україну. Але висловив упевненість, що за його президентства війни би було, оскільки він був у добрих стосунках і з Путіним, і із Зеленським
Дональд Трамп не вперше висловив ідеї та думки котрі повністю заперечують сказане ним перед тим. У перші роки свого президентства Трамп захоплювався Путіним, називав російське захоплення Криму геніальним. У той же час можна знайти цитування приватних розмов Трампа, де він хвалиться що страхав Путіна закидати Москву ядерними бомбами.
Очільник наглядової ради “Укроборонпрому” Тимофій Милованов відреагував на заяву конгресвумен Вікторії Спартц щодо необхідності перевірки можливого зв’язку глави АП Андрія Єрмака з РФ.
Про це він написав у Facebook. За його словами, Спартц – “неетичне політичне чудовисько, яке використовує Україну заради своїх політичних цілей”
Вікторія Спартц – неетичне політичне чудовисько, яке використвує Україну заради своїх політичних цілей. При цьому шкодить Україні, просуваючи російські ідеї про корупцію, невідомо куди зникаючу зброю, від сутність нагляду над допомогою Україні.
Вікторії потрібно переобратися в Конгрес США восени. А для цього потрібно виграти праймаріс всередині партії та буду в національному порядку денному.
Ось тому вона використовує всі анти˗Байденські наративи: відсутність нагляду над грошами платників податків США, співпраця з корупційною Україною, ймовірність того, що зброя США попаде через Україну в Сірію або, навіть, Росію.
В інтерв’ю з УП та Європейською правдою, Вікторія не змогла відповісти на жодне питання і не дала жодної конкретики.
Було два винятки – вона звинуватила українців в тому, що вони сидять в Києві в ресторанах під час війни і в тому, що центральна на влада не дає можливості місцевій владі використовувати свої бюджети на армію та оборону. Друге твердження просто дурне – бо місцева влада не фінансує армію. ЗСУ фінансуються з центрального бюджету.
Вікторія не відповіла звідки у неї інформація, не надала жодного джерела. Але забрехалась. То вона казала, що всі її джерела поза Україною, то що їй це казали українські парламентарії. Я підозрюю, що дійсно були українські парламентарії та активісти, які стандартно розповіли Вікторії як у нас все погано. А вона це використала в цілях піару. Сподіваюсь, це буде наукою для таких людей.
Найбільшу помилку Вікторія зробила, коли сказала, що вона не розуміє куди дівається зброя після доставки в Україну. Коли Сергій запитав її чи має вона на увазі, що зброя може попасти не до українських військових, а кудись ще, вона відповіла – можливо. Він уточнив, наприклад, в Росію або Сирію? Вона відповіла «можливо». Це образило Сергія. І мене теж. І думаю має образити кожного українця.
Вікторія – брехлива цинічна політична тварина, яка використає Україну заради хайпу і переобрання.
Україна воює з Росією вже сім років. Українців просто так не здадуться. Вони налаштовані бути вільними. Це були головні тези розмови когресменки Вікторії Кульгейко/Спарц зі своїми виборцями в Індіані.
Конгресменка Вікторія Кульгейко/Спарц
Для когресменки можливе російське вторгнення в її рідну Україну – це особисте. Вікторія Кульгейко народилася в Носівці Чернігівської області, емігрувала до США у 2000 році після виходу заміж за свого чоловіка Джейсона Спарца.
Радянський Союз колективізував господарство її діда – розповіла Вікторія Спарц 7 лютого, через кілька днів після візиту конресової делегації до Брюсселю та Києва. «Вони прийшли і забрали його землю, вони прийшли і забрали його будинок… Він ніколи не хотів вступати до комуністичної партії. Деякий час працював у колгоспі. Вони силували його, але він не піддався. Дід був засланий до Сибіру. Загинуло багато українців».
Після цьогорічного відвідання України конгресменка була здивована світоглядними змінами її земляків у Чернігівській області. «Я була шокована, як змінився український народ. Я виросла біля кордону України та Білорусі, у регіоні на північ від Києва. Люди були досить дружні з Росією. Люди думали про старі радянські часи і хотіли повернутися туди».
Конгресменка сказала що зараз українці змінилися і стали дуже про˗американськими. Це сталося через військовий конфлікт із російськими найманцями у Донбасі. «Українці воюють уже сім років… Багато з них народилися після Радянського Союзу. Вони народилися в Україні, а зараз ця російська агресія… Намагаються захопити вашу землю і багато молоді гине. Є великий відсоток населення, яке не хоче, щоб його придушували. Це може стати великою проблемою для Путіна».
На запитання, чи була війна неминучою, Спарц відповіла: «Нічого не можна гарантувати. Президент Путін продовжує виставляти все більше і більше військ на кордоні. Я сподіваюся, що для блага своєї країни він перегляне свою позицію, тому що йде на значний ризик. Україна зараз не та країна якою була 30 років тому».
В інтерв’ю із Заступником Посла США в ООН Джефрі Прескотом розглядаємо позицію кабінету Президента Байдена щодо останніх маневрів російського війська на кордоні України.
Джефрі Прескот: Ми б вітали законний відхід російських військ від кордону України, але ми ще не бачимо доказів цього.
Президент Байден все ще сподівається що загрозу нападу Росії на Україну можна вирішити дипломатичним шляхом.
Якщо президент Путін все-таки прийме рішення про вторгнення в Україну ˗ наслідки лише послаблять Росію, не посилять.
Основні принципи статуту ООН і сучасного світового порядку: не можна посувати кордони військовою силою, не можна зупиняти іншу країну вибирати свій шлях у міжнародних відносинах.
Jeffrey Prescott
Розмова Петра Рибчука (PR) та Ірени Яросевич (IJ) із Заступником Посла США до ООН Джефрі Прескотом (Deputy to the U.S. Ambassador to the United Nations Jeffrey Prescott)
PR:The front-page news of this morning is “Russia pulls troops”, “Moscow ready for talks”, “NATO Chief expressed cautious optimism”. Have you got any intelligence briefings not in the news yet, should we declare victory and say that US diplomatic efforts, the news push and personal Biden-Putin talks prevented the war.
JP: First of all, thanks for having me and I’m glad we’re getting a chance to talk today. I guess what I would say is, we are actively working to achieve a diplomatic resolution to de-escalate this crisis. That’s our main objective. That’s what the President has been focused on. And we would welcome a legitimate pullback of Russian forces from Ukraine’s border, but we have not yet verified that this is the case. And what we said yesterday, and the day before, the situation remains true at this moment, which is that President Putin and Russia remain in a position to invade Ukraine at any moment, should he choose. He still has more than 100,000 troops at Ukraine’s border and has ramped up troop movements even over the last few days. And what President Biden made clear to President Putin on Saturday is that the US is committed to diplomacy and we hope that he will choose to pursue that path.
We’re ready either way, and that’s why we’ve been engaging so carefully and completely with our allies with the government in Ukraine and with partners around the world to address this crisis in real time.
PR: Can we say that Putin is the Alpha and Omega of the decision to start or not to start the war? Or Putin has a circle of advisers who are pushing him to advance on Ukraine?
JP: I won’t get into the internal workings of the Russian decision making process, but I think from our perspective this is ultimately President Putin’s decision whether to attack, whether to pursue this path of escalation or whether to pursue diplomacy. And if President Putin does make the decision to further invade Ukraine, our basic statement on our position has been clear, that the consequences will only weaken Russia, not strengthen it. So we’re actively working to reach a diplomatic solution. We may remain engaged with the Russian government. You’ve seen that happen at multiple levels over the last few days. We’ve also seen some additional announcements today. But we’re very clear eyed about the steps Russia is taking on the ground in plain sight, which has been up to this point – surging troops and equipment to the borders of Ukraine.They’re in a position where they can invade at any time.
President Biden was very clear with President Putin that if he undertakes a further invasion of Ukraine, the United States, together with our allies and partners, will respond decisively to impose severe costs on Russia. So that’s what we are focused on at the moment. We do hope that Russia chooses the diplomatic path, but that’s up to President Putin.
PR: Question to you as a UN diplomat. Does the UN have any real tools to stop, to prevent future Russian acts of aggression against Ukraine?
JP: What we’re doing is taking advantage of every diplomatic channel and every diplomatic tool we’ve got, every venue that we can identify, to try to pursue a diplomatic approach here. That is why you saw last week the UN Security Council – the premier forum for addressing matters of international peace and security – take up exactly this issue. We wanted to make it clear to the international community, to the world’s powers on the Security Council – come together to address the full implications of the threat that Russia’s build up of troops on Ukraine’s border is imposing. Not just for Ukraine – obviously important for Ukraine – but for the core tenets of the UN charter and the modern international order.
This kind of goes to the heart of the rules that we’ve all agreed to live up to: that you can’t change borders by force, you can’t force another country to choose its own relationships, that you can’t invade another country. So we’ve been pursuing diplomacy at every venue available. But one of the reasons we wanted to have this open session in the Security Council is to have Russia in a position where it had to answer questions from the world, and hear, essentially a united message from the world’s powers that the path of diplomacy is preferable to the path of confrontation. And we think we saw that in the UN last week, and it’s a message we are continuing to pursue in our diplomacy in New York and our diplomacy in Europe, and around the world.
PR: Not really a diplomatic question, but… If Putin had militaristic intentions three years ago, would President Trump be so forceful against Russia as President Biden is today.
JP: I’m not going to get into the politics of this, but what I would say is that President Biden has pursued a path here that has put us in a position where we are united with our allies, especially our allies in Europe. You’ve seen us working relentlessly diplomatically with our NATO allies, with the European union and our European partners. You’ve seen us taking steps collectively both to prepare for a response if Russia were to choose to further invade Ukraine, to provide support frankly to Ukraine, including the fact that we’ve provided more military assistance in the last year then ever at any point in history. More than $650 million dollars in deliveries that have been continuing just over the last few days. And we’ve provided more than half a billion dollars in development and humanitarian assistance over the past year.
And last night we just announced our intent to provide an additional loan guarantee if necessary to Ukraine to help with their economies. So we’re really ramping up our support and we’re getting together with our allies to essentially force a serious question for President Putin to answer. Which is, are you willing to choose a path of diplomacy? A serious conversation about concerns that Russia has that we have. Or is Russia going to decide to pursue this confrontation? We’re ready either way. And that’s all we can do is get prepared and that’s what we’ve been doing with our allies. So I feel very confident that President Biden has put us in a position that we can act in a united and swift way if Russia were to decide to further invade Ukraine.
IJ: Just to follow up on a few of the UN based questions. I agree with you. The special session was a brilliant strategic move. I don’t know that the world fully appreciated how interesting that was. But by UN standards that standoff between the US and Russia was quite stark. What do you think in general and your reaction to the comment that Ukraine is being treated as a proxy in Russia’s war against the West, in particular against the United States. What are your thoughts on that?
JP: I would say that our diplomacy at the UN has really been focused on sharing – and the reason why we had this session openly, we had an open session in the Security Council, (and) potentially the reason why Russia tried to stop that session from happening, and the council had to vote to hold that meeting – one of the reasons we wanted to do that, was so that we could lay out what we’re seeing on the ground. The full scope of the build-up of Russia’s forces on Ukraine’s border, the unprecedented nature of that build up, and the threat that that poses to Ukraine, but also, more broadly to the principles of the UN charter. This is a real threat to international peace and security. That’s the role of the Security Council. And we wanted to be able to bring Russia to a forum where it had to answer for that escalation, and that’s exactly what we accomplished in that session.
Now there’s no question that Russia has a veto at the Security Council, but we’ve seen before, and we saw this in 2014 as well, the UN is a very good venue for bringing the world together to see clearly what the facts are and to ask other countries to answer to those facts. And so that’s what we’ve been using this venue for to this point but, at the same time, we are committed to pursuing every potential diplomatic path possible to resolve this crisis. And we’ve made that clear at the UN, as well as across the board. That’s why you see Ambassador Thomas-Greenfield in New York meeting with her counterparts from Europe, from her Ukrainian counterpart on a regular basis, from our closest allies around the world, from all the members of the Security Council to provide them the latest intelligence what we’re seeing on the ground, to provide them with information about how we’re planning to respond if there’s further aggression and to make sure that the UN is ready to respond if necessary if Russia were to further violate the UN Charter.
IJ: The United States is actively pursuing direct negotiations with our European and NATO allies. How is the US Permanent Mission participating? Are there parallel efforts? What is the feedback loop towards official policy? Have you been meeting/speaking with Ambassador Kyslytsia, Ukraine’s UN representative – what is the nature of your conversations?
JP: It’s a really good question. And it kind of goes to the fundamental role that the US government provides, the way we operate when we’re working on a complicated diplomatic challenge like this. Or a complicated security challenge like this. And that is to say we have through the White House a coordination function at the National Security Council where President Biden’s cabinet is meeting on a regular basis to consider this issue. And of course Ambassador Thomas Greenfield is a member of President Biden’s Cabinet. And there’s a group of the kind of number two at the Cabinet agencies called the Deputy’s Committee that I sit on that also meets regularly to address all aspects of this crisis. But what we’re doing is essentially sharing information across the US Government in real time.
Of course, many other countries are doing the same thing. So when Ambassador Thomas Greenfield is talking to her counterparts in New York, they’re all armed with the latest information about the conversations that are happening in Europe, that are happening at NATO, that are happening in the OSCE, and that are happening bilaterally including with Ukraine. So, we keep close tabs on how this is going. We’re using every channel available to try to pursue diplomacy. But we are also clear-eyed at what is possible here as well, which is – Russia has put the forces in position that if President Putin makes the decision at any time, they can further invade. And the consequences of that would be devastating
And you know, maybe one note to close on. One of the things we’ve been doing and saying very clearly over the last few weeks and months is that this is a very serious situation. Conflict could happen at any time. And so we’ve been crystal clear to Americans who may still be in Ukraine that they should depart as soon as possible. We can’t predict the future and exactly what’s going to happen. And as I say, we’re trying to pursue a diplomatic path, but the risk is high enough and the threat is immediate enough that it would be prudent for any Americans who are still in Ukraine to leave as soon as possible. And so that’s what we’ve been encouraging folks to do. Obviously, we stand ready to help with that, but there’s some serious risk for remaining in Ukraine given the seriousness of this situation. So, that’s one message we’re also trying to get out, to let people know that this is really the time to leave if they have not already.
IJ: The focus has been on military invasion. Yet speaking with our sources in Ukraine, the bigger fear, that let’s say your average Ukrainian has, is not that their village is going to get bombed. Because territorially, they believe, it will be impossible for Russia to take over all of Ukraine. They’re afraid of things like the entire electronic network going down. They’re afraid of threats against school children. 387 have already been reported that their school is going to be blown up. What is the diplomatic response to non-conventional warfare? Which is basically, what this is. How is that, how is Russia being told and how is that being monitored? And what are the reactions to if they do not invade but insist on continuing to break Ukraine and Ukraine’s sovereignty?
JP: It’s one of the reasons we have been so relentless in providing information about what we’re seeing in real time. Fundamentally what we’ve been trying to do. We know the playbook, we know the different techniques that Russia has used in the past and will continue to use, and as we’ve received information suggesting that we may see some of that happen in real time, we’ve been providing that information to our partners, to our allies, to Ukraine and Ukrainian officials, also to the public.
So, we’ve made that very clear, we’re not going to give Russia the opportunity to conduct any kind of surprise to spring something on Ukraine and the world in this situation. And that’s why we’ve been putting out for the world as transparently as possible, as plainly as possible, what we’ve been seeing.
That includes information about threats to cyber security, that includes potential false flag operations that we’ve talked about extensively. We’ve talked about different parts of the playbook. And one of the real concerns we have, and one of the reasons why we’ve been so crystal clear to American citizens in particular, is that they should try to leave Ukraine, if they can.
We think that if Russia decides to invade – the beginning of that could involve operations that would disrupt communications, lines of communication, not just electronic communications, but also literally the different pathways to leave the country. And so, that’s a serious concern that we have and one of the reasons we’ve been talking about the need to evacuate to, to leave Ukraine as quickly as possible.
But that’s something we’re watching for. We’re going to continue calling it out, and again, it’s just part of the overall approach that we have here. We’ve laid out a clear path of diplomacy.
And then there’s a message of deterrence. We’re ready, and we’re ready with our allies to react swiftly and severely if Russia decided to eschew this path of diplomacy and choose instead the path of confrontation. So, we’re ready either way, and ultimately, this is President Putin’s decision what to do. We will be watching closely for what happens. But we’re prepared one way or the other. Thank you.
З кожною годиною загроза агресії з боку путінської Росії проти України посилюється. Який би метод не обрав Володимир Путін в кінцевому результаті: військове вторгнення, нищівну кібератаку, економічну блокаду чи альтернативну комбінацію руйнівних дій, – його намір зламати Україну як націю та її народ абсолютно очевидний. Як і решта цивілізованого світу, Світова Федерація Українських Жіночих Організацій не до кінця впевнена, як пояснити таку односторонню одержимість Росії бажанням знищити Україну. Як і решта цивілізованого світу, ми рішуче засуджуємо дії Путіна.
«Причини», якими Путін виправдовує своє бажання зламати Україну, позбавлені будь-якого зв’язку з реальністю сьогодення, не відповідають історичним фактам і є передусім аморальними. Україна не становить загрози для Росії, хіба що Путін вирішить таку загрозу сфабрикувати; Україна не є частиною російських земель тому, що цього хотілося б Путіну; і зрештою, Путін відкидає століття міжнародних зусиль, спрямованих на викорінення права сильних підкоряти менш сильних тільки тому, що вони можуть і хочуть це зробити.
Українці не мають жодних ілюзій. Росія розпочала війну з Україною вісім років тому і буде так чи інакше загострювати ситуацію. Війна не наближається. Війна вже тут. Українці готуються до чогось більшого, але не панікують, бо паніка ослаблює, і це тільки зіграло б на руку Путіну.
Протягом останніх 100 років саме війна була основною причиною того, що «історично, Україна має одну із найбільших діаспор у світі» (звіт Міжнародної організації ООН з міграції «Світова міграція у 2010 році»). Українська діаспора підтримує зв’язки зі своєю батьківщиною уже не одне покоління. В даний час за межами України проживає близько 10-ти мільйонів українців, а це майже 25% від 45-мільйонного населення сучасної України. Значні частини Першої світової війни, Громадянської війни на території колишньої Російської імперії, Другої світової війни велися чужинськими арміями на українській землі. Москва відправляла українських солдатів гинути у численних міжнародних війнах, розв’язаних СРСР. Навіть після неминучого й довгоочікуваного кінця цієї диктаторської імперії Москва не могла залишити Україну в спокої. Вторгнення Росії в Україну у 2014 році уже призвело до загибелі 14 000 осіб, в той час як 1,5 мільйона мирних жителів були змушені покинути свої домівки, тікаючи від війни.
Досвід війни – пережитий особисто чи отриманий у спадок від попереднього покоління – об’єднує усіх українок як діаспори, так і України, більше ніж мова, релігія чи місце народження. Кожна українка має свій досвід війни: як жінка, яка пережила збройний конфлікт особисто, як мати солдата, як дочка чи онука біженців, як правнучка, чия прабабуся бачила дві світові війни. Такі дуже реальні та безпосередні наслідки війни, як руйнування, людські жертви, гуманітарна криза, після яких приходить важка і довготривала робота над пом’якшенням травми від війни, яка відіб’ється на наступних поколіннях (виховання здорових дітей, збереження сім’ї, загоєння емоційних та фізичних ран) – все це завжди було в першу чергу відповідальністю жінок, тягарем, без потреби накинутим на них зовнішнім агресором. Ця доля вкотре чекає на десятки мільйонів жінок.
Ми високо цінуємо і висловлюємо вдячність державам, які підтримують Україну і розуміють, що Україна є нинішньою лінією розлому між минулим та майбутнім – чи майбутнє стане перемогою правового міжнародного порядку, націленого на мир, а чи перемогою старого світового порядку агресії?
Незалежно від дій Росії в найближчі дні, усунення наслідків цієї війни триватиме десятиліттями. Зрештою, бачення Путіна зазнає краху. На кожного українця, якого він сьогодні уб’є, є мати, яка виховує дитину на чужині, прививаючи їй розуміння, що правда не в силі і що гідність кожної людини і кожного народу полягає у можливості вільно обирати свою долю.
У назві свого знакового вірша «Contra Spem Spero!», написаного у 1890 році, поетеса Леся Українка висловила послання, яке розуміє кожен українець: без надії сподіваюсь. У трьох словах їй вдалося підсумувати українські реалії. Без об’єктивних підстав на надію, ми все-таки сподіваємося.
Світова Управа СФУЖО
12 лютого 2022 року
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій є міжнародною координаційною надбудовою українських жіночих організацій у світі, яка була заснована в 1948 р. СФУЖО має акредитацію в Департаменті глобальних комунікацій і консультативний статус в Економічній і соціальній раді ООН та членство при ЮНІСЕФ. Мережа СФУЖО діє у 31 країнах світу.
The World Federation of Ukrainian Women’s Organizations is an international umbrella founded in 1948 in Philadelphia, USA. WFUWO is an NGO affiliated with the United Nations Department of Global Communications (1990), accredited in consultative status to the United Nations Economic and Social Council (1993), and a member of the NGO Committee on UNICEF (1997). The WFUWO network currently represents and coordinates the work of women’s organizations in 31 countries of the Ukrainian diaspora.
Від 1997-го року, скавти по світі щорічно святкують передачу Вифлеємського Вогню Миру (ВВМ).
Вічний вогонь горить у Вифлеємі, місце народження Ісуса Христа. Це світло горить століттями і є символом миру, тепла та любови. Починаючи в 2008 р. Пластуни в Америці долучилися до цієї традиції коли Австрійські скавти перше перевезли літаком цей Вогонь до Нью Йорку. Останні тринадцять років Пластуни в Америці і в Канаді передають цей Вогонь крізь країну як символ миру, любови, добра, та надії. Вогонь нас єднає незалежно від кордонів – штатів або країн!
Курінь Ті Що Греблі Рвуть занимаються передачею ВВМ по Америці і Канаді. З огляду що цього року Австрійські скавти не перевезли ВВМ через коронавірус пандемію, членки куреня під проводом пл. сен. Лесі Лебедь зорганізували спільну віртуальну Свічечку для всіх пластунів в Америці. Пл. сен. Андрій Козак, голова Крайової Пластової Старшини в США, привітав всіх і пояснив як почалася традиція пластової Свічечки. Пл сен. Лада Бідяк, пояснила символіку і важливість ВВМ цего року в часі коли ми не можемо зібратися але святкуємо по наших домах. “Вогонь представляє теплоту і повну жертовність. Світло зображає душевний спокій та любов до людей і до світу. А проміння віддзеркалює нашу солідарність з усіма тими, котрі далеко від нас.” Через пандемію, ми всі далеко від один одного, і тому це свято навіть важливіше цього року. Це не тільки передає мир, любов, і добро в часах коли найбільш потрібно, але також нас всіх єднає, навіть якщо через екрани. Це пригадує нам всім про нашу велику Пластову родину яка поширює любов і єдність до кожного кута Америки і світу.
Пл. сен Леся Лебедь провадила програму яка включала колядування, вертеп, і сміх, де брали участь пластуни з різних станиць США. Після представлення значення ВВМ, пл. сен. Ляриса Вовк, пояснила значення трьох свічок яких запалюють пластуни . Першу свічку запалюється за всіх українців по світі, другу свічку за всіх що відійшли від нас і за українських героїв, а третю за всіх Пластунів і за нашу Пластову родину. Після запалення трьох свічок, кожна родина запалила свої свічки і слухали спів пісні Вифлеємського Вогню Миру, виконано пл. сен. Ксенею Салевич, і донькою Анною. Підчас співу пластуни дивилися на прозірки з минулих передач ВВМ.
Впродовж Свічечки пластуни чули колядки і віншування від різних станиць та було чути багато голосів – від пташат до сеньйорів від Атлантичного океану до Тихого океану. Молода Гребля ст. пл. Юстиня Гриців нам заколядувала з двох побереж – перше з станицею Йонкерс та тоді сама заколядувала Бог Предвічний (всі голоси) з Каліфорнії.
При кінці свята, пл. сен. Христя Кохан, курінна сеньорок Ті Що Греблі Рвуть, щиро подякувала всім що долучилися до Свічечки і передачі Вифлеємського Вогню Миру. Ми всі вдячні що курінь Ті Що Греблі Рвуть нам дали змогу разом відсвяткувати Свічечку незважаючи обставинам. У серцях всіх пластунів полумя ВВМ далі палає і приносить любов, мир, і добра усім.
Ст. пл. геть. вірл. Андрея Пенцак, Гр., Референт Преси
Офіційний представник Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова розповіла, що віднедано прихильники Дональда Трампа звертаються до неї в листах через соціальні мережі з проханням пояснити як отримати російське громадянство.
На думку Захарової, американці бояться переслідувань за їх політичні погляди. Вона розповіла про “звичайного американця, вихідця з СРСР”, який “ніколи не приховував своїх поглядів, записував відео-блоги і виставляв їх. Він не діяв, як троль або як якийсь прихований агент. Він просто був, він просто жив, він просто говорив. Він вважав, що в Америці можна говорити про політичні погляди які ти сповідуєш”. За словами Захарової, ця людина написала їй: “Маріє, що мені робити? Ми всі боїмося репресій “.
Як повідомлялося в американській пресі, правоохоронні органи США заарештували декількох російськомовних “революціонерів”, котрі штурмували Капітолій 6˗го січня. FBI продовжує й надалі розшукувати нападників. Зараз затримано понад сто осіб.
