Author: Олексій Лях-Породько

Він має українське коріння (батьки з України). Народився у Німеччині, зростав і грав у США, виступав в Європі. Така географія про – Володимира Щерб’яка (Волт Щерб’як/Walt Szczerbiak) баскетбольного генія.

Волт Щерб’як якось сказав шкодуючи, що про нього мало відомо в самій «альма матер» – США. Годі вже думати, що про нього знають багато в Україні. А ж ось про «Волта» Щерб’яка добре знають в Європі. А в Іспанії він супергерой!

Це й не дивно бо Волт виступав за легендарний іспанський баскетбольний клуб Реал Мадрид, який добре знаний у Європі і світі (34 рази вигравав чемпіонат Іспанії, 27 – Кубок Іспанії, 10 – Євроліга, 4 – Кубок Сапорти і безліч інших перемог).

Здобуток Волтера Щерб’яка за іспанський клуб вражаючий (4 рази ставав переможцем чемпіонату Іспанії, 3 – Євроліга, 3 – Інтерконтинентальний кубок ФІБА й інші трофеї). І це за роки з 1973 по 1980. Тож не дарма Волт став легендою Реал Мадриду!

Зірка європейського баскетболу у США не міг по справжньому розкрити свої таланти у цій грі. Все чогось не вистачало, щось йшло не так. Хоча починав Волт з величезною надією в успішну кар’єру в NBA. Але нажаль не судилося. Хоча це з якої «сторони подивитись». Бо ж його син Волтер Роберт «Воллі» Щерб’як став справжньою зіркою NBA. До речі Волтер молодший народився у Мадриді.

Переїзд до Іспанії був вимушеним кроком, бо клуби за які виступав Волт не ставились до нього серйозно. Навіть йшлося до того, що він міг покинути баскетбол і знайти собі іншу професію. Таке глибоке розчарування було у нього у баскетболі. Точніше у тому, що точиться за його лаштунками.

В Європі Волт Щерб’як «розкрився» на всі 100 %. Це був його зоряний час, його тріумф, його стиль гри. У своїй другій грі проти Барселони Волт набрав 67 очок!!! Цей неймовірний показник й зараз залишається не подоланим. Такі результати стали можливими, бо він отримав чудові умови тренування, побуту, життя й мікроклімат у команді.

Одного разу, у 1977 році, Волт Щерб’як перебуваючи у США завітав до давнього свого друга – Боба Таллента тренера з баскетболу університету Джорджа Вашингтона. І яке ж було враження та здивування Боба Таллента з кардинальної зміни Волта.

– Господи, Волте, – сказав Таллент, – де ти був і що, в біса, сталося з твоєю грою?

Те, що він почув, було довгою та щасливою історією, розповіддю про одного чоловіка, який втік із «м’ясорубки» американського професійного баскетболу, щоб знайти щастя та славу в Мадриді.

Досягнувши вершин баскетболу Волт ніколи не забував звідки він і яке його коріння. Він вільно володіє англійською, іспанською та українською мовами. Зберігає й шанує українські та іспанські традиції і культуру. Взагалі Волт дуже чуйна людина. Він завжди допоможе у біді чи скруті. Ось до прикладу: влітку він і дружина проживають у підвалі будинку, щоб заощадити кошти, бо троє його найближчих родичів звільнені з роботи, і їм потрібна невелика допомога.

Взимку Волт повертається до Мадриду, де з його слів він побачив й відчув щасливе життя!

2008 року Волтера Щерб’яка включено до 50-ти найвпливовіших постатей у Європейському клубному баскетболі за останні 50 років!

Олексій Лях-Породько, засновник онлайн журналу Спортивний родовід

Його батьки переселились з Києва до Канади у 1907 році. Євген був одним із 13-ти дітей (9 хлопців та 4 дівчаток) української родини Івана та Катерини Кінасевичів в Едмонтоні. У 10 років став круглим сиротою, його виховував старший брат Михайло.

У багатьох би опустилися руки й з’явилася зневіра та розпач. Однак це не про нашого героя!

Він вже від 3-х років їздив на ковзанах, у 8 – грав у гокей серед доросліших, у 15 – грав за дружину «Едмонтон Ойлерс» в «А» класі юнаків, у 17 – здобуває нагороду Джина Керрігена (цю нагороду призначають найкращому та найпопулярнішому спортовцю Едмонтону).

Окрім гокею Євген займався бейсболом, американським та європейським футболом.

Хоча спорт, а головне гокей, забирав чимало часу у Євгена, однак він не полишав плідно навчатися і здобувати освіту. На останній рік середньої школи він переходить до Дірфілд Академії в Нортфілді, щоб потім поступити до Гарварду. У Дірфілді Євген отримує стипендію і є найкращим студентом за останні 25 років навчального закладу.

Євген таки досягає своєї мети і вступає до Гарвардського університету. Але одразу ж розчаровується. Бо дізнається про те, що як колишньому професіоналу йому не можна грати в університетській гокейній дружині. І навіть після того, як інші університети пропонували Євгену навчатися у них, отримувати стипендію та ще й грати у гокей, він не погодився.

Він не здавався. І після року успішного навчання сталося не чуване! Керівництвом Гарвардського університету було прийнято безпрецедентне рішення! Багаторічні традиції й статут університету було змінено. Й змінено спеціально для випадку студента Євгена Кінасевича! Такого у Гарварді ще ніколи не відбувалось. Так по року навчання Євген заграв у складі Гарварду.

Слід зазначити, що рік перерви без гокею, Євген затято студіював науку та займався громадською й волонтерською діяльністю. Наприклад, він добровільно працював опікуном-виховником групи бідної молоді передмістя Бостону.

За перший свій сезон у складі дружини Гарвадського університету Євген у 27 іграх, забив 20 голів та зробив 20 результативних асистів. Євген Кінасевич став справжньою зіркою гокею!

Успіхи Євгена Кінасевича у Гарварді й в навчанні та гокеї, лише тільки додали наснаги та загартували його характер. Бо ж треба було мати силу духу й стійкість щоб відмовитись від посади декана в університеті. Натомість він став президентом Західної Гокейової Ліги у Канаді.

Євген Кінасевич наймолодший президент в історії цієї Ліги. Йому ось тільки виповнилось 27 років.

У родині Кінасевичів гокей – це сімейна справа. Брат, Євгена, Р. Кінасевич змалечку теж захоплювався гокеєм. Після завершення кар’єри гравця він став тренером та менеджером. Але це вже інша історія!

Олексій Лях-Породько, засновник онлайн журналу Спортивний родовід

This evening, two Olympic champions were sitting next to me. You can really make a wish, because not every day you find yourself in such a respectable sports company. Next to me on the left was the 1972 Olympic champion Valeriy Pylypovych Borzov, and on the right was Oleksiy Zhitnik, the 1992 Winter Olympics champion.

On September 27, 2019, the Olympic House hosted a meeting of famous, legendary Canadian NHL players of Ukrainian origin, brothers Wayne and Dave Babych, with the sports community. Fortunately, I also had the opportunity to attend this meeting. We were talking, discussing, remembering and taking photos. That was a wonderful meeting!

That evening there was another highlight! But I’ll start a little from afar. The arrival of the Babych brothers in Ukraine was organized by the Canadian Friends of Hockey in Ukraine (CFHU). By the way, it’s not Dave and Wayne’s first visit to Ukraine. And this time the founders of “Canadian Friends of Hockey in Ukraine” Myron Zatvarnytsky and Nestor Budyk promoted regular visit of the legendary brothers.

I was sitting in the meeting room of the Olympic House and guessing why Mr. Myron and Mr. Nestor have such a love for hockey. Wheen Myron Zatvarnytsky and Nestor Budik started their speech, everything became cleat to me. Moreover, the key moment was when Mr. Myron took out from his folder a photo of three young hockey players. It was striking that Ukrainian coat of arms was depicted on their form. It was them!!! Myron Zatvarnytsky, Nestor Budyk and Marc Bouvier. This photo is over 40 years old!!!

It immediately came to my mind that I had already seen this photo somewhere. A few seconds of hesitation and I remembered. I have seen, and not once, this photo on the Internet and on Facebook. It was on Facebook that this photo was shared dozens of times on various personal accounts or in groups or pages. Most often without identifying the people depicted in it. However, only in a national-patriotic context. Because this photo is old and from the Ukrainian diaspora as well. It was emphasized that in those years in Ukraine, enslaved by USSR, it was forbidden to even mention Independent Ukrainian symbols. Because it was punished very, very severely.

The meeting with the legendary Babych brothers impressed me, and here is another unexpected pleasure. I had a unique opportunity to meet, communicate and make friends with Ukrainians from Canada, who have also become legendary.

After the official part of the meeting, I had the opportunity to talk to Mr. Myron and Mr. Nestor. I told them that I had seen them in this photo more than once, but I didn’t know who these hockey players were. They were happy to talk about this photo in detail. Then they shared their memories about that hockey match and mentioned their third friend in the photo. To my pleasure they signed the photo and presented it to me. I offered to take a modern photo with the pocture from those years. It turned out creatively – two photos with more than 40 year difference!

By the way, we still communicate with Mr. Myron and Mr. Nestor. Shortly after our meeting in Kyiv, Mr. Myron sent me some pages of the magazine “Ukrainian Winnipeg”, where our joint photo was placed.

Indeed, Ukrainian hockey roots in Canada and the United States have long-standing glorious traditions. But I’ll tell about it in the following articles.

That day, fate gave me unforgettable impressions and emotions. Coincidences are not accidental!

Олексій Лях-Породько, засновник онлайн журналу Спортивний родовід

Sportsrodovid is the place, where your unique stories live.
Writing interesting stories is interesting. But my aim is more. I’m not satisfied with the best articles. They must be exceptional.
I believe that unique stories on “Sports rodovid” can make the life of each reader richer and full and the whole society – stronger, more confident, unbroken and educated.
The mission of our journal is to keep stories of body upbrining, sports and Olympic movement as Ukrainian national memory.
Our slogan – “If you know the history, you win!”
Here we suggest all interesting for you: the history of Ukrainian and world sport, sport in Diaspora, articles about famous and remarkable sportsmen.

Thanks to the journal “Sports rodovid” thousands of Ukrainians have a splendid opportunity to learn the history in order to win!
Thanks to you, our followers, in each corner of the world there is at least one Ukrainian person, who will learn and give his knowledge to his descendants. It will help to keep stories of body upbrining, sports and Olympic movement as Ukrainian national memory!
Visit our site and don’t forget to sign up!

Сайт from Елена Олефир on Vimeo.