Author: Orysia Tymchyshyn

11 листопада у ресторані «Excelsior» у місті Седл Брук відбудеться видовищний захід – конкурс «Міс Українка Нью-Джерсі». Красуні українського походження змагатимуться за цей титул, а також  у інших номінаціях. Журі оцінюватиме їхню вроду, таланти та життєву мудрість. Конкурс організовує 137-ий відділ Союзу Українок Америки (СУА) імені Квітки Цісик.  Реєстрація учасниць закінчилась 25 вересня і зараз всі готуються до Фіналу.

«Маємо на меті показати, які наші дівчата багатогранні – розумні, освічені, талановиті, веселі,  творчі і працьовиті, – розказує голова 137-го відділу СУА  Валентина Табака.-  Українки в Америці  направду дуже амбітні. Новоприбулі здобувають освіту, вивчають англійську мову, водночас працюють на двох або й більше роботах.  Ті, які народилися в Америці чи живуть тут змалечку, і досконало знають українську.  Бо ж ходили в українські школи, брали участь в громадському житті діаспори.

Інша наша ціль – пропагувати українське мистецтво. Дівчата представлятимуть українські національні костюми – стародавні або сучасні, на вибір.

Організувати конкурс допомагають Анна Заячківська та Євгенія Борідка. Анна – «Міс Україна 2013», того ж року на фіналі «Міс Світу» отримала 3-тє місце у конкурсі талантів, увійшла в десятку найкращих серед учасниць  цього конкурсу. Євгенія Борідка  перемогла у конкурсі «Міс українська діаспора-2015», який відбувався в Чикаго. Обидві дівчини є членкинями 137-го відділу Союзу Українок Америки.

Співорганізатором конкурсу також є відома українська дизайнерка Оксана Полонець, яка  створює одяг в українському етностилі. На святі  дівчата представлятимуть її нової колекції одягу.

Оскільки основна діяльність СУА – благочинна, тому  одним з критеріїв оцінювання фіналісток є їхня благодійність Необов’язково належати до якоїсь організації чи скеровувати на добрі справи кошти. Благочинність може полягати у волонтерстві під час концертів, фестивалів  тощо. Американці – дуже зайняті люди. І те, що вони знаходять час для волонтерства, – дуже важливо.  Ми прагнемо, щоб благочинність стала масовим явищем і об’єднувала молодь  з усього Нью Джерсі. Кошти, виручені з конкурсу «Міс Українка Ню Джерсі», будуть передані потребуючим в Україні – переможниця конкурсу вирішить  чи це буде  госпіталь, де лікуються поранені українські воїни, чи сиротинець, чи на інші гуманітарні цілі.»

Наразі союзянки  відділу імені Квітки Цісик й самі шукають гроші на організацію заходу.

«Треба орендувати зал, забезпечити музику, світло, оформити сцену, – каже Валентина Табака. – Хочемо зробити дівчатам фотосесію і потім створити з їхніми портретами календар. А ще готуємо сюрприз – виступ когось з відомих українських співаків».

Корона для головної красуні вже є – іі виготовила компанія із Закарпаття – срібна з позолотою, з тризубом в основі.

Багато спонсорів зголосилися підготувати для переможниць подарунки. Відомий український ювелір Ігор Лабортас готує основний приз. Його Ювелірний Дім відомий перстнем «Царівна Лебідь», інкрустованим 2525-ма діамантами. Під час заходу Ігор Лабортас представить експозицію з унікальними ювелірними виробами.

Майстриня  Віра Фаріон власноруч виготовить  ґердани для кожної з учасниць конкурсу. Фірма «Клейноди» подарує два годинники ручної роботи.

Організатори звернулися фінансовою за допомогою до українських підприємців у Нью Джерсі. Майже всі відгукнулися.

Нагадаємо, Союз Українок Америки засновано у 1925 році. П’ять жіночих товариств Нью-Йорку й околиць тоді об’єдналися з метою плекання української свідомості, організації освітньої та виховної праці та допомоги рідному краєві. З роками організація значно розширилися, її осередки є в багатьох штатах. Союзянки щороку втілюють безліч культурних, освітніх, благодійних проектів. Завдяки фінансуванню СУА при Українському Католицькому Університеті (УКУ) вже кілька років діє Центр Жіночих Студій. В 2017-го році СУА отримала перше місце на міжнародному конкурсі «Благодійна Україна» в номінації «Допомога з-за кордону». Організація перерахувала Україні понад півмільйона доларів, в тому числі надала велику кількість медикаментів, медичного обладнання, одягу, продуктів та багато іншого.

«Ми активно підтримуємо воїнів АТО та їх родини, допомагаємо їм матеріально, адаптовуємо сім»ї  загиблих героїв, – розповідає Валентина Табака.  – Багато військових приїжджають сюди на лікування. При УКУ створили центр психологічної реабілітації ветеранів війни на Донбасі».

Союз Українок Америки тісно співпрацює з ГО «Союз Українок» в Україні. Підтримують стипендіями талановитих дітей, спортсменів. Зараз у Львові перебуває опіковий хірург з Бостона Генадій Фузайлов. СУА виділила чималу суму коштів, щоб він і  його команда могли проконсультувати і зробити операції дітям в дуже важкому стані, які потребують допомоги, яка ще наразі недоступна в Україні. Організація вже багато років  підтримує навчально-реабілітаційний центр «Джерело».

137-й відділ імені Квітки Цісик створено  більше трьох  років тому.

«Попри «молодий» вік ми дуже активні, – усміхається Валентина Табака. – Маємо вже 35 членів. Та до нашої діяльності долучаються набагато більше дівчат. Допомагають на добровільних умовах, приходять з дітьми, чоловіками.  Ми починали свою діяльність з показу колекції одягу львівської дизайнерки Олени Дац. Згодом проводили ще багато заходів за участю дизайнерів, молодих художників, ювелірів, співаків. До нас приїжджали Руслана, Олег Скрипка, гурт «Ватра», молодий оперний співак  Олексій Кузнєцов, Петро Мага. Виручені кошти завжди передаємо на благочинність. Часто збираємося у мене на подвір’ї і проводимо «вечорниці». Запрошуємо відомих українців і місцевих  меценатів на неформальне, тепле спілкування.

У Нью Джерсі дуже сильна українська  діаспора. Місцеві українці гордяться своїм походженням, вболівають за Україну. Ми часто проводимо протести біля російського посольства, офісу ООН, спілкуємось з конгресменами. Нещодавно проводили заходи в підтримку політв’язня Олега Сенцова.

Активно співпрацюємо з осередками Союзу Українок на Львівщині та Житомирщині. Вони допомагають нам передавати речі, медикаменти на фронт.  Підтримуємо народний гурт «Джерельце» з Житомира. Фінансуємо їхні поїздки на фестивалі до Львова. Мріємо, щоб війна в Україні якнайшвидше закінчилася, Україна стала самодостатньою державою, і ми  працювали тільки над культурними та освітніми проектами».

Орися Сорока

На святкуванні Старого Нового Року в Пасейку, Н.Дж. (13 січня 2018 року), чудово організованому Новою Українською Хвилею, присутні  гості почули цікаву новину – в Ню Джерсі, де проживає так багато українців, виявляється не було українського ресторану. Але буквального минулого тижня все змінилося – подружжя Михайло і Марія Войціцькі відкрили ресторан  українсько-європейської кухні. Ласкаво просимо всіх українців завітати 10 лютого в “Excelsior of Saddle Brook на святкування Дня Валентина  і урочисте відкриття бізнесу, щоб перевірити, чи українська кухня буде гідно представлена в штаті Ню Джерсі.

Кілька запитань  до українських бізнесменів.

– Марійко і Михайле, в українській спільноті ви відомі як власники “Mish-Mash catering” – ваші страви європейської кухні напрочуд смачні, але найбільшою популярністю серед клієнтів користуються українські страви. Розкажіть, чому ви розпочали цей бізнес, звідки берете рецепти страв?

– Марійка: Ми обоє з Бучацького району Тернопільської області. Вже з 7-ми років пам’ятаю себе на кухні. Ми з бабцею (по мамі) пекли хліб в печі, і бабця завжди співала – і веселі, і сумні пісні. Але більше жартівливі.  Так що кухня для мене не була докучливим обов’язком, але цікавим дійством.  Вміння смачно готувати було справою честі кожної галицької газдині. І мама, і її сестри, бабці всі є майстрині найвищого класу. Моя бабця по татові так швидко ліпила вареники, що виглядало 100 вареників в неї за 5 хвилин виходило. Холодець моя мама готувала з трьох видів м’яса , без желатину. 12 годин на малесенькому вогні – і тоді юшка виходила кришталево чиста червонуватого відтінку. Всі ці родинні рецепти і секрети технології я використовую тепер, моя мама – мій найперший консультант. Також постійно вишукую цікавинки чи то в старих кулінарних рецептах (Д.Цвек, видані Союзом Українок Америки «Українські страви» З.Терлецької) чи на інтернеті.  Навчаючись в кулінарному училищі, , розширила свої знання локальної кухні, отримала професійний підхід до справи, а знайомство з американськими технологіями підштовхнуло до ідеї поєднання  українських традицій з сучасними технологіями приготування страв. Слідкую теж за розвитком кулінарного мистецтва в Україні. Відвідуючи цього літа ресторани в Карпатах, відкрила для себе багато оригінальних підходів сервірування, оздоблення страв. Наш народ є дуже талановитий. Так що – «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

– Звичайно, приготування їди традиційно вважалося сферою компетенції  і царювання жінки. При цьому шеф-повари найдорожчих ресторанів звичайно є чоловіки. Пане Михайле, який Ваш внесок в сімейний бізнес?

– Михайло: Приготування м’ясних страв на Різдво чи Великдень – це була ціла чоловіча магія в моїй родині, починаючи які дрова для чого використати, скільки тримати на вогні,…  А запах ялівцю, вишневих дрів, а пізніше запах ковбас, шинок, полядвиць – одні з найкращих спогадів дитинства. Я дуже любив допомагати своєму вуйку, тому коли Марійка запропонувала спробувати кулінарний сімейний бізнес, без питань підтримав її ідею. Смачна їда – один з найкращих способів дарувати людям радість. Крім того я розуміє чоловічу психологію – чоловікам подобаються трохи інші страви, ніж жінкам. Тому щоб задовольнити гурманські смаки всіх клієнтів вважаю свою участь в складанні меню і розробці рецептів страв не просто надзвичайно важливою, але життєво необхідною. Жартую, звичайно.

-В Україні ми мали привілей, оцінити який можем тільки зараз – органічну їжу. Ми вирощували фрукти і овочі на власних городах неподалік міста чи привозили від батьків з села, купували на базарах м»ясо без гормонів і яйця курей, які природньо бігали по селянському обійстю.  Зараз такі речі коштують в Америці набагато дорожче.  Які продукти ви використовуєте при приготуванні страв?

– Михайло: Всі погодяться, що  органічні продукти навіть пахнуть краще, ніж  неорганічні. А що вже казати про хімічний склад чи поживні і смакові якості. Тому ми стараємось використовувати максимально органічні складові. В приготуванні українських страв люблю вживати українські продукти. Наприклал, до салатів додаю часто олію «Чумак» з України – такого запаху ніяка тутешня олія не має.   Дбати, щоб їда була і смачна, і корисна для здоров»я – наш найперший пріорітет, і щораз більше замовників вибирають нас з цієї точки зору.

– Що відрізняє вас від інших подібних бізнесів? Які ваші фірмові страви і чим ви порадуєте чи, може, здивуєте гостей Свята Валентина 10 лютого?

– Марійка: Вже кілька років “Mish-Mash catering” готує страви, які привозить на святкові імпрези наших клієнтів. Маємо великий досвід найперше української кухні – так що багато українців запрошувало нас готувати їду на хрестини, дні народження, весілля, перше причастя. Дістали добрі відгуки від учасників і гостей святкування Нового року в Українсько-Американському Культурному Центрі (Випані, Н.Дж), Хрестин 137-го відділу СУА і Балу Вишиванок, Осінніх Балів-Маскарад, Свята Валентина (Пасейк, Н.Дж.). Готуємо так, щоб смакувало, ніби в дитинстві. Наші клієнти можуть не тільки вибрати страви з пропонованого нами меню, але і замовити власні. Будемо і надалі надавати такі послуги. Новим напрямком нашого бізнесу є відкриття ресторану, в якому можна приймати велику кількість гостей. За побажанням, імпреза може бути в українському етностилі або класичному європейському стилі. Етностиль – це не просто українські страви, але і вся українська атмосфера святкування – одяг офіціантів, оформлення залу, і головне – ведучий, українська музика.  Крім того в меню завжди пропонуємо загально-популярні страви. Так що для гостей неукраїнського походження маємо теж добрий вибір. Фірмові страви – телятина з чорносливом, борщ з часниковими пампушками, грибна юшка і інші страви з грибів з Карпатських лісів, холодець, каші зі шкварками, голубці, кишка, вудженина,  15 видів сала (про сало жартую J). На урочисте відкриття бізнесу і святкування Дня Валентина готуємо кілька сюрпризів, але залишу це в таємниці – приходьте, ми не підведемо Ваших очікувань.

– Знаю, що Ви належите до однієї з найстарших організацій української діаспори – Союзу Українок Америки. Як Ви поєднуєте ці  дві сфери діяльності?

– Марійка: Для мене бути союзянкою є великою честю.  Як членка 137 відділу СУА в Кліфтоні, Н.Дж  я відповідальна за кулінарну частину наших імпрез. Мій чоловік не тільки підтримує мою участь в роботі СУА, але і сам допомагає при підготовці наших заходів (на почесному місці в нас висить його Грамота Подяки від 137-го відділу СУА J).  Ми дуже раді, що в тих коштах, які за останні роки 137-ий відділ СУА передав для підтримки вдів і сиріт воїнів АТО, для військового госпіталю в Житомирі,  сиротинців, є і наша частка. Також  як бізнес, ми підтримуємо потребуючих в Україні. Частина прибутку від минулорічного осіннього Балу-маскараду, який ми провели, були вислані в сиротинець в с.Нове Село Підволочиського району Тернопільської області. Бачити радісні обличчя дітей, які розглядають подарунки – що може бути кращого! Також співпрацюємо з організацією «Сузір»я» в Бучачі, яка  організовує табори, свята для дітей, батьки яких воюють на Донбасі.  Цю традицію доброчинності  будемо продовжувати і далі. Тому підтримуючи наш бізнес, Ви підтримуєте українську справу, тих, кому зараз в Україні дуже важко.

– Слова Митрополита Шептицького  «Свій до свого по своє» як ніколи актуальні в наш час. Тому запрошуємо всіх українців підтримати новостворений бізнес подружжя Войціцьких – запросити гостей на відзначення родинних подій до їх ресторану, поширити інформацію серед знайомих американців.

– Марійка: Ми будемо дуже раді допомогти зробити святкування весілля, хрестин, Першого причастя, дня народження, інших родинних подій незабутнім. Також запрошуємо різні інституції , громадські організації скористатися нашими послугами при проведенні своїх імпрез.  Чудовий великий зал, смачна і оригінальна українсько-європейська кухня, бездоганне обслуговування, також 10% знижка протягом лютого і березня цього року.  Про Україну пересічний американець знає більше з новин останніх років – Євромайдан, війна. Ми б хотіли відкрити для американців нашу чудову українську кухню з її давніми традиціями і смачнющими стравами. Хочемо відкрити Україну цікаву, екзотичну, а насамперед – гостинну і теплу для всіх наших друзів.

– Нехай щастить вам у цьому!

Дякую!

Орися Сорока для Закордонної Газети

«Ваші пісні допомагали моїй родині пережити перші нелегкі роки еміграції. Дякую Вам», «Ваші пісні дають нам відчуття рідної землі», – ці слова союзянки Оксани Чучвари, і Олесі Чернишової, вчительки Рідної Школи в Пасейку, Н.Дж., напевне, повторили б більшість присутніх на зустрічі з Олегом Скрипкою, яку організував 137 відділ Союзу Українок Америки (Голова – Валентина Табака) в липні цього року. Музикант, громадський діяч, творець ідеї і організатор численних фестивалів і мистецьких проектів,  лідер групи ВВ, автор пісень і актор, художник, засновник музичного видавництва «Країна Мрій» – як сказав про себе Олег, його знак гороскопу Близнята передбачає поєднання різних планів діяльності.

Дуже цікаво, що більшість розмов з гостем з України були не про нього, як зірку українського шоу-бізнесу, лідера популярної групи ВВ, а про Україну – географічну і ту, яка є в серцях українських патріотів, що живуть в різних куточках світу. Представники різних українсько-американських організацій – 137 відділу СУА, Українсько-Американської Кредитівки в Кліфтоні, Н.Дж., УККА, НТША, Асоціації Українських Правників Америки, СУМ в Америці, Нової Хвилі в Пасейку, Рідної Школи в Пасейку, «Закордонної Газети», Української Бізнес-Нетворк Групи, церков розказували про свої організації. П.Олег був приємно вражений інформацією про багатство і різноманітність громадсько-культурного життя українців в Америці, що Україну  тут творять і членки СУА вже 90 років, і Українська Бізнес-Нетворк Група, створена минулого року. Що допомога Україні – це не тільки відома в Україні фінансова і матеріальна підтримка для постраждалих в АТО в теперішній час, але і багаторічне представництво проблем України на форумах ООН, в американському Парламенті,  на місцевому рівні, допомога українцям Південної Америки, Східної Європи, плекання української культури і виховання дітей українськими патріотами. Олег Скрипка – прихильник концепції Новітньої Великої України, яка об»єднує і українців, що живуть в Україні, і тих, що живуть за її межами, і неукраїнців, які симпатизують і підтримують Україну.

Олег – людина, яка поєднує інтуїцію і аналітичний розум, яка вміє знайти однодумців і втілити свої ідеї в життя, постійно творячи щось нове в українській духовній сфері. Він – ідейний натхненник і засновник фестивалю «Країна Мрій».13 років тому, коли вперше відбувся цей фестиваль, ходити в вишиванках чи співати українські пісні було трохи дивним, але з часом стало модою. Себе, правда, Олег Скрипка законодавцем моди не вважає – просто має інтуїтивне відчуття тенденцій розвитку. Так сталося і з Фестивалем Героїчної Пісні, на якому звучали пісні на військову тематику – від середньовіччя до сучасності, маршові і ліричні. Шкода, що цей потужний шар української культури був замовчуваний дотепер, що не є дивним,  і тепер не допускається на радіо чи телебачення. Ще багато путінівських ставлеників займають позиції в різних інституціях української культури, а є і такі українські «патріоти», що не розуміють, що мистецтво формує ідеологію. «В Україні люди не знають своєї культури, думають, що джаз, романси – це тільки існує російською мовою». Створене за задумом Олега Скрипки музичне видавництво «Країна Мрій» випустило не тільки альбоми ВВ та сольні роботи артиста, але і антологію «Шедеври української музики» на шести дисках, упорядником якої був сам Скрипка, та альбом «Українська героїчна пісня». В 2009 році було видано максісингл Олега Скрипки «Серце у мене вразливе» з піснями українського композитора­-пісняра Богдана Веселовського, який творив у Львові у 30-ті роки минулого сторіччя, а згодом виїхав до Америки. В розмові заторкнули тему пісень українського барокко, Тараса Компаніченка – харизматичного їх виконавця. Відповідаючи на одне питання, Олег звичайно переходить на глибший рівень, від нього несподівано взнаєш так багато цікавого: «Компаніченко має свою аудиторію в Україні. Але закордоном на його концерти ходить більше людей. Люди, в розвинутих країнах інвестують в себе, ходячи на концерти. Бо людина, яка слухає добру музику, стає духовно багатшою, і це дає можливість їй ставати матеріально багатшою. Українці (від автора – в Україні) на концерти ходять мало.»

В травні в Києві Олег Скрипка організував Великі Французькі Вечорниці – на підтримку Центру дитячої кардіології та кардіохірургії в Києві. А в червні група ВВ дала концерти в прифронтових містах і на лінії вогню. «Якщо б хтось з Голівуду хотів створити фільм про теперішню війну, то ті, що зараз там воюють, були б набагато кращими, ніж найзнаменитіші голівудські зірки. Слабі там не витримують. Це такі унікальні люди, що думаєш «І звідки вони взялися?»- розказував артист про вояків добровільних батальйонів, з якими познайомився в Селідово, Мар»їнці, Констянтинівці. Щоб придбати «Швидку допомогу» для десантників Дніпропетровська, Олег Скрипка продав свій автомобіль «Мазда».

Цікаво було дізнатися від Олега Скрипки деталі  ще однієї його ідеї, яку він зумів втілити з однодумцями в життя. Це «Канапа» – ресторан на Андріївському Узвозі в Києві, який вважається одним з найвишуканіших ресторанів України.Цитата з незалежного англомовного путівника ресторанами Києва: «З одного боку, меню репрезентує традиційні українські страви всіх регіонів України. З іншого, шеф-повар має свою модернову інтерпретацію української кухні, використовуючи елементи молекулярної кухні.» «Всі продукти для приготування страв – українські, – з гордістю розказував нам п.Олег. – Плануємо податися на присудження ресторану Зірки Мишелин (Mishelin Star).» Олег відповідає за музичний супровід – запрошує оригінальних виконавців, що разом з чудовим персоналом «Канапи» творять  етногастрономічне дійство кожного дня. Не дивно, що коли Джон Керрі відвідував Київ, то зайшов саме до цього ресторану. Здорове харчування без дієт – в цій темі Олег Скрипка має свої оригінальні погляди і є великим спеціалістом.

Свої думки на будь-яку тему Олег Скрипка висловлює, не приховуючи правди, навіть, якщо вона не дуже комфортна для нього чи співрозмовника. На питання про проект перетворення Андріївського узвозу в український мистецький центр (без російських матрьошок як головного атрибуту) зразу зізнався, що цей проект йому не вдається. Хаотична торгівля, чиновницький апарат, з яким треба співпрацювати, дозволи – всі ці фактори перешкоджають здійсненню проекту. Але, що допомагає Олегу Скрипці добитися свого – це оптимізм, професіоналізм і персональна відповідальність за кожну річ, що робить: «Андріївський узвіз – це моя невиконана обіцянка перед самим собою.»

В розмові Олег відкрив ще одну свою сторону – сина, батька і сім»янина. І знов, без хвальби визнав, що хотів би проводити більше часу з дітьми (їх четверо). Дітьми займається мама. Тато бавиться трошки. -Чи розуміють діти, що тато знаменитий? -Тільки тепер починають старші розуміти. А так їм здавалося, що всіх татів показують на телевізорі. Тато – вдома, тато – на телевізоріJ. Народився в Таджикистані в співучій українській сім»ї, виростав в Мурманську. В дитинстві приїхав з тундри в Київ – був зачарований високими деревами, пам»ятає яблуні, які росли вздовж тодішнього проспекту Перемоги, і смак зірваного яблука, а ще – будинок тітки, її город з помідорами, огірками,.. . Тоді народилась мрія жити в Києві і мати свій сад і город. Українцем по духу став після 7-річного перебування в Франції, де успішно виступав з групою ВВ.

На запитання про його відношення до представників естради – «попси» (популярної музики), і скандали, пов»язані з їх гастролями в Росії, відповів: «Попса петляє – і гроші в Росії заробляють, і на АТО дають. Попалися тільки Анна Лорак, Таїсія Повалій. Рок-групи є цілісніші. Впевнений в Фомі, Чубаєві, Положинському… З попси тільки Руслана і Анастасія Приходько – 100-процентно на стороні України.» Просто люди мають думати, і так само як не будеш їсти припсуту їжу, так повинні не споживати припсуту культурну їжу. Коли ми воюємо за право України на існування поза орбітою Росії, не можемо слухати примітивний російський шансон в маршрутках, захоплюватися російським репом, не знаючи про український. Олег Скрипка – твердий і послідовний борець за все українське. Високо оцінюючи прийнятий недавно Верховною Радою закон про обов»язковість 35% українського продукту на радіо і телебаченні, вважає проте, що це число мало б бути набагато вищим, щоб швидше відбувся  вихід України з полону російськомовного медіа.

– Чи не важко так довго (група ВВ святкує 30-річчя цього року) крутитися біля не дуже чистого середовища шоу-бізнесу? Чи нема втоми від нього?- запитала Олега. Відповідь була моментальною : «А я займаюсь тільки чистими справами. Тому не важко.» Йому віриш –  проект з музеєм Гончара,  Скрипка Кутюр»є, фестиваль «Рок-Січ», вечорниці і фестивалі в Україні і поза її межами – все це справи, в яких гроші – не є на першому плані. Перше завдання -розвиток української культури, Україна. Філософ Григорій Сковорода сказав, що найбільшим щастям людини є розмова з спорідненою душею. Думаю, що всі хто були на вечірці з Олегом, мали таке відчуття.  Вболівання і праця для української справи об»єднувало нас.

Тим більше приємно було почути про плани талановитого артиста і чудового менеджера провести в Америці фестиваль, що об»єднав би професійного рівня українську музику, сучасну моду, живопис,…. Хай щастить Олегу в здійсненні його ідей і планів!

 

Орися Сорока,
Пресовий Референт 137 відділу Союзу Українок Америки