Author: Oleh Kalashnyk

 

Психологічна допомога в еміграції набуває іншого значення ніж на батьківщині.  Зазвичай, такі елементарні речи як побут, взаємини, життєві погляди – різняться з тими, що були на батьківщині. Із змінами життя змінюється і сама людина, набуває інших цінностей та ролей. Незмінним у цьому залишається лише сама внутрішня сутність людини її минуле яке вона змінити не в силах. Зокрема важливим є мова в якій формувалася людина адже навіть за ідеального знання іноземної мови мислення та чуттєва сфера все рівно нерозривно пов’язана із рідною мовою. Терапевтичний результат також залежить від вияву почуттів людини, повного розуміння психолога, його мови дешифрування тексту який іде від клієнта.

Основними причинами відтягування звернення за психологічною допомогою є : незнання як працює даний фахівець; острах звернення через викривлене розуміння поняття психологічної допомоги; нерозуміння критеріїв за якими потрібно вибирати фахівця; довіра нетрадиційним способам психологічної підтримки; острах мовного бар’єра тощо. Знаходячись в еміграції людина стикається із проблемами іншого роду ніж на батьківщині, що може підірвати віру у себе та можливості реалізації. Перш за все проблеми еміграції полягають у попередньому нерозумінні особою того, що потрапляючи до іншої країни змінюється усе: побут, оточення, відношення до життя, сімейні цінності тощо. Іноді людина неготова до прийняття нових цінностей адже звикла жити за своїми канонами, змінити які досить важко. Саме така категорія людей мають проблеми в особистісних стосунках та кар’єрному зростанні.

Дана стаття присвячена саме тому як розібратися чи потрібен психолог, як він працює та чи є він майстром власної справи. Особливо це є актуальним у країні еміграції де розібратися у фаховості спеціаліста іноді важко.  Почнемо із того, яка освіта повинна бути у фахівця, що він неповинен робити. І так професійний психолог це людина яка закінчила університет та має базову психологічну освіту. Близьким до цього є лайф-коуч – це фахівець, що допомагає реалізувати наявні мрії, цілі і бажання, розкривати потенціал і приховані можливості людини. Відмінність цих двох фахівців у тому, що психолог спрямований на розкриття глибинних сенсів діяльності людини, аналіз його минулого, а лайф-коуч більшою мірою спрямований на досягнення поставленої мети, роботу з теперішнім. Головне завдання лайф коучингу — допомогти людині знайти і розкрити свій прихований потенціал, внутрішній ресурс, і реалізувати поставлені життєві цілі. Зазвичай досвідчений психолог об’єднує в собі ці обидві функції.

Психолог може закінчувати різні курси та бути фахівцем у певних напрямках (гештальт-терапія, транзактний аналіз, психоаналіз та ін.). Людині яка звертається до психолога необов’язково чітко знати в якому напрямку працює психолог, але ознайомитися з його кваліфікацією є не зайвим. Кваліфікований психолог вже при першій розмові розповість вам про власний досвід, напрям роботи, поцікавиться вашим запитом та окреслить особливості співпраці. Людині, що обирає психолога варто знати, що недопустимим у фаховій роботі психолога є використання різних нетрадиційних форм роботи (ворожіння, екстрасенсорні методи, тощо) це вказує на відсутність фаху. Нажаль для розповсюдження різних, навіть шкідливих для психіки людини речей, подається під «маркою» психології як то : психолог-ворожка, психолог нетрадиційної медицини, психолог-екстрасенс тощо. Відвідуючи таких фахівців людина бере повну відповідальність за власний добробут на себе. Нерідко потрапляючи до некваліфікованого спеціаліста людина отримує додаткову психологічну травму, або ілюзорний спокій коли потрібно діяти та втрачає час.

Наступний критерій вибору психолога це сектор проблем з якими він працює. Загалом кваліфікований психолог працює як з дорослими так і з дітьми. Але якщо проблема у дитини серйозна (аутизм, відставання у розвитку тощо) бажано мати справу із дитячим психологом. Загалом психолог здатен допомогти у вирішенні особистісних, сімейних проблеми, робочих, міжособистісних взаємин тощо. Психологи працюють зі людьми, що мають різні труднощі у стосунках, власних переживаннях, які потребують підтримки й розуміння ситуації. Психолог, це не людина яка вирішить за вас проблему, але це людина яка допоможе зрозуміти : чому ви так чините та почуваєтеся, неусвідомлювані мотиви вашої діяльності та почуттів, змінить погляд на взаємини чи ситуацію, що трапилася, знизить емоційний «накал» та залежність від (людини, ситуації), допоможе виробити життєву стратегію, надасть рекомендації. Зокрема із людьми які нещодавно емігрували, повинна проводитися психологічна робота в рамках їх адаптації до нових умов життя, зняття стресу змін тощо. Тому так важливо відвідувати курси адаптації до життя у новій країні.

Але варто знати, що психолог це не панацея від проблеми адже якщо прагнете змінити близьких людей чи ситуацію, це неможливо без аналізу самого себе. Робота психолога пробуджує розуміння того, що саме ваше відношення до ситуації, дії, є поштовхом до дій іншої людини, що саме ви є творцем вашого життя. Непотрібно йти до психолога якщо ви вважаєте, що психолог вирішить усі ваші проблеми без вашої участі, отримаєте пораду яка вирішить усе. Потрібно також розуміти, що проблема яка формувалася роками неможе вирішитися за одну зустріч. Еміграція чи переїзд не вирішує внутрішньої проблеми людини, вона здатна лише загостритися на фоні труднощів. Тому нерідко буває так, що така бажана еміграція приносить розчарування та психологічні травми.

Слідуючий не менш важливий аспект є розуміння того як проходить робота психолога. Потрібно відрізняти терапію від звичайного консультування. Якщо ви спрямовані за порадою психолога то однієї або двох зустрічей може бути достатньо. Кваліфікований спеціаліст надасть пораду (з приводу виховання дитини її розвитку, налагодження взаємин тощо) чи проведе психодіагностику розвитку дитини, дорослого. Зазвичай така процедура триває близького години. Терапія є довшою за часом та може тривати до року і більше.  Сутність терапії полягає у розкритті внутрішніх причин, закономірностей, що зумовлюють деформацію стосунків з близькими та  оточуючими людьми. Розуміння людиною того, що зумовлює її емоційний стан та поведінкові реакції, вироблення стратегії роботи дозволяє, розкрити внутрішній потенціал особистості до саморозвитку, самосцілення.  Психолог використовує різні методи та техніки які зазвичай пов’язані із творчою продукцією, діалогічною взаємодією з клієнтом. Знаходячись іноді на відстані та брак часу призводить до того, що людина обирає найбільш полегшені варіанти роботи, зокрема скайп консультації.  Всупереч різним відзивам з приводу дистанційної роботи така форма зазвичай також є не менш продуктивною якщо сеанс професійно організований.

Таким чином, вибір спеціаліста не є  складним, але важливо цікавитися відзивами та його фахом. Зокрема, особливо важливим є підбір фахівця в іншій країні, що має різноманіття мов та культур адже фахівець повинен підходити клієнту за відчуттями.  До психолога потрібно звертатися якщо ви відчуваєте, що то є необхідним але можна визначити і основні показники : неможливість конструктивного вираження любові до близької людини, розлад стосунків з оточенням, ревнощі, заздрощі, ненависть, дискредитація гідностей іншої людини, почуття неповноцінності, приниженості, меншовартості, відчуття безперспективності життя, безпорадність, розчарованість, апатія, програмованість поведінки (повторення життєвих ситуацій), невпевненість у собі, нелюбов до себе, скептичне ставлення до майбутнього, бажання повернення до минулого, відсутність відчуття задоволення життям, соціальне відчуження, агресія (на себе чи оточуючих), депресія та суїцид.  До психолога варто звернутися, коли ви маєте труднощі у віднаходженні інтимного партнера чи острах втратити стосунки через ревнощі, залежність, конкуренцію. Також бажано звернутися до психолога коли ви пережили розлучення, втрату, вимушений переїзд, драматичну життєву подію. Варто знати, що будь яка вагома негативна життєва подія залишає свій відбиток у психіці та має рецидиви у вигляді душевного дискомфорту, труднощів у взаєминах тощо.

Вищевикладена стаття має інформаційний характер, якщо виникають запитання пишіть на адресу: ikalachnik@ukr.net

Калашник Ілона, психолог, лайф-коуч,  громадська організація «Україна і українці зарубіжжя» Ph.D (New York, NY)

Позитивне ставлення до життя в еміграції є одним із найважливіших аспектів самореалізації особистості в іншій країні.  Українець приїжджаючи до США має безліч надій та планів на майбутнє, але багато хто зустрівши перші труднощі «опускає руки». Нерідко можемо чути, що були великі сподівання на кар’єру, а насправді важка безперспективна робота.

Приїжджаючи до США кожний має власні уявлення відносно життя та діяльності у країні еміграції. Дехто, має «рожеві окуляри», чи навпаки згущує фарби, що пов’язано із адаптаційними процесами у психіці людини.   Нажаль більша частина людей по приїзду в іншу країну, вимушена працювати не за фахом та й іноді не на роботі яка приносить задоволення. Приїжджаючи до США гарний інженер чи журналіст, учитель та ін. спершу працюють не завжди за фахом адже потрібен час на адаптацію. Така ситуація, може тривати, доки емігрант не обере вектор у якому буде далі розвиватися. Іноді люди скаржаться, що розіслав десятки резюме, спеціаліст високого рівня, а результатів немає. Бажання отримати все і одразу гарну роботу високу зарплатню, як про те розповідають блогери в інтернеті та друзі, формує високі, а іноді нереальні очікування. Нерозуміючи того, що пошук роботи та самореалізація в іншій країні має свою відмінну специфіку від української.

Необравши вчасно вектор професійного розвитку,  залишившись на тому ж професійному місті, рівень задоволеності життям падає, а людина втрачає себе. Так відбувається по волі розвиток негативного мислення коли людна втрачає оптимізм та приймає форму невдахи. Вона починає боятися вийти із кола своїх проблем постійно жаліється та сповнюється негативом. Постійне очікування невдачі, агресивне відношення до навколишнього світу провокує  відстороненість оточуючих та породжує нові невдачі. Людина, скаржаться на те, що займаються не тією справою яка їй подобається, живе не з тією людиною яку любить, спілкуються не з тими людьми з якими бажає, та живе і страждає. Тобто відсутність самореалізації та невдоволення собою екстраполюється на все життя людини.  Якщо вектор фахового розвитку в еміграції не обрано протягом 5-7 років, така людина має ризик залишитися у первинній позиції. Тому доволі часто можна спостерігати інженера та учителя на будівництві, медсестру на прибиранні так і не вивчивши мову країни еміграції. Такі люди, сумують за минулим, зазначаючи, що там колись була улюблена робота, а тут важка та копійчана.

Люди не усвідомлюють витоки власних емоційних станів та не бажають визнавати власної провини у своїх проблемах, натомість виявляють загальне незадоволення життям, агресивність, заздрісність, тривожність. Життя таких людей суцільне страждання адже винні усі крім них. На запитання: «Чому ти нічого не змінюєш?», зазвичай людина відповідає – «Що я можу змінити?; Таке моє життя..; Я живу як умію… тощо».  Йдучи до роботи кожного дня, особистість прирікає себе на страждання, вона рахує години до кінця робочого дня, цікавиться чим завгодно окрім власної діяльності та проживає частину власного життя марно. Людина працює заради грошей, хоча зазвичай вони не є достатніми для високого рівня життя.

Багато працюючи, народжуються хибні очікування великих, заробітків, де філософія людини така : «Ну і що, що роботу я ненавиджу але візьму «себе у руки»  зароблю грошей і почну власний бізнес»; «Нічого, що я втомлююсь та дивлюся на себе з огидою у дзеркалі але гроші важливіші» ; «Я небачу свою родину роками – працюю але скоро все зміниться..». Так, розкривається філософія «очікування» майбутнього яке часто є не таким безхмарним як очікується. Розвиток подій тут такий, що людина до кінця свого життя працює на ненависній роботі за копійки, незадоволена життям та зазвичай невлаштована в особистому житті.

Чому ж так відбувається?  Хто винен у невдачах ? Побутова свідомість, одразу дасть відповідь, що винна доля, події які склалися не на користь, життєві помилки, невдале кохання, не той час, безгрошів’я тощо. На запитання, «Чому ж при рівних умовах, одна людина досягає бажаного, а інша ні?», ми чуємо, що хтось більш успішний, наполегливіший, агресивніший тощо. Отже відбувається звинувачення зовнішніх обставин без урахування власного внеску в ситуації.

Спробуємо детальніше розглянути, чому людина нездатна досягати успіху. Основними факторами є невіра в себе та власні можливості, спрямованість на упередження невдач, а не на успіх – психологія невдахи. Комплекс невдахи має власні глибокі корені які криються у дитинстві людини. Зародження комплексу невдахи відбувається у дошкільний період коли дитина постійно чує від батьків, що вона незграбна, недотепа, невдаха. Дитину можуть порівнювати із кимось у сім’ї хто не є авторитетом, принижувати та несправедливо карати. Така психологія формується у багатодітних родинах де обираються улюблені діти та аутсайдери. Властива сім’ям в яких матері не влаштували особисте життя та несвідомо формують у дітей страх невдачі. Такі батьки бояться самотності, а дитина невдаха ніколи їх не покине.  У таких сім’ях діти зростають безініціативними, такими, що не мають сили волі, замкненими тому у самостійному житті така людина боїться невдачі, боїться життєвих змін. Вона готова постійно терпіти, мучитися адже заздалегідь несу в собі образ невдахи. Дійсно, спроби щось змінити, рідко є успішними, адже «психіка розумна» і закладену дитячу програму виконує на рівні комп’ютера.

Варто зазначити, що позиція «нещасного невдахи», «людини, що терпить..» та ін. є вигідною.  Психологічна вигідність, полягає у тому, що непотрібно докладати максимум зусиль, а лише спроба не зобов’язує до успіху. Тоді, людина може заявити, що вона спробувала і у неї як завжди нічого не вийшло. Таку людину жаліють, вона потребує допомоги – несвідомо моделюючі почуття дитинства. Колись у дитинстві жаліли за невдачі, чи навпаки, надто сварили, створюючи полярну атмосферу від повного комфорту до нестерпності.  В будь якому випадку невдачі краще уникати за будь яку ціну чи навпаки їх створювати – результат один, успіху нуль. Втеча від відповідальності, невміння вистоювати в конкурентності, страх критики, все це й зумовлює перебування у ситуації повного незадоволення життям. Також, важливим фактором є невміння і небажання керувати собою, розподіляти життєвий час, працювати понаднормово та досягати успіху незважаючи на складнощі. Позитивне мислення це шлях до саморозвитку але не погляд на світ крізь рожеві окуляри. Позитивно мислити це означає бути креативним, винахідливим, позитивним навіть у складній життєвій ситуації, мати волю до життя.

Позитивно налаштована людина, бачить життя із боку успіху і якою б не була складною ситуація вона повинна вирішитися позитивно. Позитивне мислення допомагає концентруватися на вирішенні проблеми, не витрачати час на негативні емоції, контролювати себе. Таке мислення утримує вас від похмурих думок, нерозважливих рішень і вчинків, про які згодом будете шкодувати. Парадокс життя складається із того, що ми притягуємо до себе те на чому фокусуємо наше мислення тобто думаючи про негатив, ми його й отримуємо. Позитивне ставлення до життя залучає позитивні події, і кожного разу коли відбувається щось негативне, людина не занурюється у невдачу, а починає аналізувати та бачити її інший бік. Таким чином, важливим фактором в еміграції є мотивація до успіху, хоча як вказується вище вона залежить від особистісних факторів серед яких: переживання дитинства, взаємини з батьками, підлітковий період тощо.

Вищевикладена стаття має інформаційний характер, якщо виникають запитання пишіть на таку адресу : ikalachnik@ukr.net

 Калашник Олег,  громадська організація «Україна і українці зарубіжжя»

(New York, NY)